Колишній тракторист розповів про щастя і село без газу

Ото кілометрів за п’ять від нашого села є ще одне село. П’ять – то дорогов, а як полем – то десь зо два з половинов буде. Як газ тєгнули,  їм труби не стало. Ото вже ми з них лаха дерли – село без газу, то ще гірше,  як без церкви. Ото тепер вони з нас кепкують – і як вам з газом живесі?

А таки зле живеться. Газ – то є дуже добре, а платити за нього – то є дуже зле. Ото який газда був мудріший,  той п’єца залишив.  Який нє, той тепер по новому ставить. Бо газ,  то є дуже добре, але жодних грошей не стане за нього платити.

А тії хлопаки з уряду кажуть,  жи так має бути, бо того хоче якесь МВФ, бо як не буде дорогого газу, то нас до Європи не пустят. І тєгнут ото нас до Європи і не питают – чи годні ми туда йти.

Колись, ото нас так до комунізму тєгнули. Голих, босих, але до світлого майбуття. Казали,  жи тре всі корови до колгоспу здати, бо хто має хоч єдну, тому комунізму не видіти.

Нинька ми так само в подертих шкарпетах, але вже до Європи шпацеруємо. Тепер кажут – всі гроші їм віддати, бо навіть з копійком у кишені до Європи зась.

Тіко тоді,  як до комунізму перлися, то шкарпетів не було, бо дефіцит. Тепер є, а не купиш, бо всі гроші пішли за газ.

Тіко кому ми,  такі жебраки,  у тій Європі тре? Ото прийдеш до кого в гості і мештів не скинеш, бо на шкарпеті дзюрка.

То я вам скажу,  жи таки село без газу – то є щестя. Бо вони,  хоч і патиками палят, зате в пальці на ногах не мерзнут.

Влодко ПИСКАТИЙ