Санаторій закриють через те, що його працівники розносять туберкульоз по селу?

Працівники Яблунівського обласного комунального дитячого протитуберкульозного санаторію стали заручниками системи. Тут поступово скорочують ліжка. Люди вважають, що ніхто з чиновників не зацікавлений в оздоровленні дітей. Заяви влади про те, що на санаторій нашлють прокуратуру, не сприймають усерйоз і продовжують оббивати пороги владних кабінетів.

– Все йде до закриття, бо відбувається системне скорочення. – розповідає Наталія Сигіль, вчитель зарубіжної літератури і англійської мови. – Влада каже, що це неефективний заклад, бо мала кількість дітей. Це так. На жаль, через те, що неефективно працюють районні тубкабінети. Дітей, які дійсно мають покази для профілактики і лікування в санаторії, не посилають. Чому? Ми не знаємо. Як відомо, в Україні ця хвороба є.

До квітня ми мали право на 110 ліжок. Нині – 80 ліжкомісць. У передостанньому наказі йдеться про те, щоб скоротити на 30 ліжок і ліквідувати школу. Школа у санаторії має право працювати тільки за наявності 100 дітей.

Нині у санаторії перебуває 41 дитина. У школі 17 вчителів і 6 вихователів. Всього у санаторії працює 118 чоловік.

– За документом – школа вже ліквідована. – Продовжує Наталія Михайлівна. – Наказ прийшов від початку жовтня. Але ми ще ходимо на роботу. Ось вам папір і дійсність.

Школа відповідає усім вимогам. Видаємо атестати про повну середню освіту. Єдине, що не проводимо урок 45 хвилин, а лише 35. Через те, що діти хворобливі. Дитячий комунальний протитуберкульозний санаторій носить такий гриф, але в нас нема дітей з відкритою формою захворювання. Більшість – із соціально-незахищених сімей. Вони в групі ризику, тому що батьки не мають можливості забезпечити нормальним харчуванням.

– Туберкульоз молодіє, епідемія росте, а у нашій області, бачите, все в ажурі. – обурюється Василина Сигіль, вчитель зарубіжної літератури. – Нам ставлять в приклад Заліщицький санаторій. Але там головний лікар заробляє гроші за рахунок платних путівок. У Заліщиках діти перебувають з батьками. Хто нам дозволить подібне робити?

Санаторій підпорядкований обласній раді. Фінансування – з обласного бюджету. Шість мільйонів гривень йде на харчування, зарплату, медикаменти. На ремонти коштів не вистачає уже  5 років. Колектив санаторію має своє бачення, як вийти зі скрутного становища.

– У першу чергу нам треба головного лікаря. – додає Наталія Сигіль. – Нині обов’язки головного лікаря виконує людина поважного пенсійного віку – 76 років. Погодився заради права підпису, бо ми 2 місяці були без зарплати. Нам блокували всі рахунки. А наш головний лікар, який був до того, звільнився ще 20 квітня.

Потрібен якийсь фінансовий старт, щоб ми могли ефективно працювати і повноцінно забезпечити медичну базу. Наприклад, влітку дитина бігла, впала і до камінчика роздерла ручку. Ми мусіли везти її в Копичинці, щоб там обробили належно. А могли б це робити самі. Маємо бажання працювати, але не маємо дозволу на роботу. Не дають нам працювати.

– Ми всі розуміємо, що без школи санаторій закриється. – Каже в. о. головного лікаря Ярослав Титор. – Село втратить 150 тисяч в рік. 25 відсотків податку йде в сільську раду.

– Тому і ліквідували школу, щоб закрити санаторій. – додає завуч школи Юрій Сидорук. – Є наказ скоротити ліжка – ми скорочуємо. А потім приїжджає КРУ і кажуть, що в нас нема дітей. Де логіка?

Коли до нас відправляють дитину, найперше батьки питаються, чи є школа. Яка мама чи тато дасть на лікування дитину мінімально на 21 день без навчання? У нас і рік діти перебувають.

– Що це нами так зацікавилися і кому ця економія коштів піде – невідомо. – каже вчитель математики Валентина Івачевська. – Уявіть, скільки людей залишиться без роботи. Куди вони підуть? Перший лікар санаторію два тижні сидів у Кабміні, щоб відкрити школу. Скільки сил віддали, щоб її збудувати. Колись був санаторій республіканського значення. Діти з Києва приїжджали, Фастова. Після Чорнобила було по 200-250 дітей. У дві зміни вчилися.

Санаторій у Яблунові Густинського району започаткували у 1963 році. Архітектурна будівля – стара. Спочатку це був маєток панів Чарторийських. Будівництво садиби почали приблизно у 1820 році. Тут свого часу перебував Іван Франко.

– Площа санаторію – більше 30 гектарів. – розповідає Наталія Сигіль. – Великий парк. Є букові і горіхові алеї. Але все занепадає, бо нема ніякого фінансування на підтримання.

На території – 3 ставки. Маємо давні радянські човни. Улітку вихователі катають на них дітей. Рибу ловлять. Багаття розпалюють, рибну юшку варять.

– Таке враження, що хтось хоче привласнити нашу територію. – додає Василина Сигіль. – Коли у липні п’ять представників санаторію прийшли до кабінету голови обласної ради Віктора Овчарука, він сказав,  що це приміщення обласної ради і вони що схочуть, те зроблять.

Протитуберкульозний дитячий санаторій – єдиний в області.

– Якщо йтиметься про закриття, то я не знаю, де тих дітей подіти. – говорить Наталія Сигіль. – Багато мають покази бути в нас. Лікування – безкоштовне. Годують 5 разів в день. На одну дитина на харчування виділяють 10 гривень в день. Це мізер. М’ясо і риба – раз в тиждень. Влітку ще виділяли 20 гривень. Підручники – теж за рахунок вчителів.

Влітку у нас було 110-115 дітей. Тернопіль нас сварив, бо ми мали право тільки на 80 ліжок. Казали – як ви можете прогодувати 110 дітей, як розписано тільки на 80. Вони ж не знають, що ми з дому картоплю приносимо, бо хочемо працювати.

– У липні до нас приїхав депутат обласної ради Олег Любінський. – каже Василина Сигіль. – Я виконувала функції завуча, бо він був у відпустці. Підійшла і спитала, з якою метою завітав. Сказав, що приїхав глянути, бо в обласній раді багато говорять про Яблунівський санаторій. Ми його всюди поводили. Дуже йому тут сподобалося. І я його спитала, чим він нам поможе. Пан Люблінський відмовчався. Сказав хіба своєму референту, що в нас хороша територія і не скорочувати треба, а розширювати. Ми то почули лівим вухом. І поїхав. У мене ще тоді закралася думка, що тут щось не те. Кожен депутат щось обіцяє, бодай каже, що постарається. А він – промовчав.

Щоб зберегти санаторій, колектив шукає підтримки у впливових людей.

– До депутатів зверталися. – продовжує Василина Іванівна. – Михайло Головко знає про наші проблеми. З Миколою Люшняком я говорила. Він сказав, що нічим не може помогти, хіба зробить запит в обласну раду, що Верховна Рада такими питаннями не займається і така проблема по всій Україні. Принаймні чесно людина сказала. З Ларисою Римар спілкувалася. Були ми в «Правому секторі». Були в «Батьківщині». А Василь Деревляний каже: «Вас давно треба закрити, бо ви розносите туберкульоз по селу». Я йому ще довго пояснювала, що ми профілактикою займаємося.

На цій історії ще рано ставити крапку. Сайт ПРО Те інформуватиме, як далі розвинуться події навколо санаторію.