Перед тернопільськими дівчатами навіть Фрейд безсилий

Ця історія трапилась із моїм хорошим товаришем, якого я вважаю досить небоязким у спілкуванні із представницями прекрасної статі.

Отже, сиділи ми в одному із Тернопільських кафе. Бесідували, попиваючи хмільний напій. І тут посеред монологу я зрозумів, що мій співбесідник ігнорує мене, а його погляд зосередився на чомусь, що викликало у нього захоплення. Второпавши, що я теж замовк, він перевів свій скляний погляд на мене, і у його очах відображався поклик:

– Глянь ліворуч.

Я глянув і побачив двох симпатичних дівчат. Одну з яких я, здається, десь та й бачив. Як з’ясувалося, це була подруга мого іншого знайомого. Але увагу мого співрозмовника привернула не вона. Він не зводив очей із невисокої, світлолицьої, рудоволосої дівчини.

Оскільки бокал пива давно був уже не першим, підійти до дівчат мій друг не захотів. У нього є правило – знайомитися лише тверезим.

Наступні два дні я тільки й чув від нього, що про чарівну незнайомку. Не витримавши цього ниття, я скористався послугами “пацанського радіо” й за якихось три години у нас була інформація, де вона любить бувати.

За кілька днів мій товариш поділився радісною звісткою – він запросив її на побачення і вона погодилася.

Наступного дня я йому зателефонував (цікавість у таких випадках властива не лише жінкам).

Але замість розповіді почув лише:

– Зайди до мене і пляшку прихопи.

Одразу з’явилася підозра, що побачення оте явно не увійшло у першу десятку найкращих, та й в останню схоже також не потрапило.

Далі з його слів.

19.38. Затишний ресторанчик у центрі міста. Моя дама запізнюється вже майже на 40 хвилин. Троянди, які я купив на морозі, у теплому закладі почали здавати позиції. Я нервово поглядаю на годинник, а офіціанти уже почали робити ставки чи залишусь я сам до кінця вечора, чи хтось до мене таки приєднається.

Аж тут у дверях промайнула знайома руда голова.

– Вибач, я втратила лік часу – затеревенилася із подругою.

Приховуючи своє збентеження, допоміг їй сісти за столик і простягнув 5 червоних троянд. Але замість вдячності почув сказану іронічним тоном фразу: «Все з тобою зрозуміло». Не розуміючи, що саме зрозуміло, поцікавився у чому справа. Знав би чим усе закінчиться – краще б промовчав.

Моя знайома коротко пояснила мені, що даруючи троянди на першому побаченні, чоловік прямим текстом натякає, що очікує від неї відповідної вдячності. Я спробував заперечити, що купив ці квіти лише тому, що вони і справді красиві. Але її фрейдистські переконання це жодним чином не похитнуло. Вона прочитала мені коротку лекцію про те, що символізує собою трояндовий бутон і взагалі наскільки збочена чоловіча психологія, що ми від жінок потребуємо лише одного.

У цьому місці я і справді почав хотіти лише одного – щоб це побачення швидше закінчилося. Але рудоволоса фрейдистка це зрозуміла і тут ледь не на все кафе пролунала фраза:

– Ага, зрозумів, що нічого не отримаєш і вирішив утекти!

Мені здалося, що на мене дивляться ледь не всі присутні у залі. Причому, якщо в очах чоловіків читалося розуміння, то жінки явно хотіли бачити мене у котлі з киплячою смолою десь під Жмеринкою.

Після такої ганьби жінка, яку я бачив ледь не ангелом, перетворилася для мене на вершника Апокаліпсису.

Вона пішла, заявивши, що даремно витратила час і зіпсувала настрій.

А я сидів і думав, що про мій настрій чомусь ніхто не подумав. А ще мені було цікаво, як би у такій ситуації повів себе дядечко Зиґмунд. А то він напридумував теорій, а нам тепер доводиться за них віддуватися.

Микола Z