Сало їв, їм і буду їсти чи з туалетним папером, чи без нього

Сидю ото, людоньки, і думу гадаю. Мислю собі, яку то газету підписати. Нє, ви не подумайте, жи Влодко на старість чисто глузду позбувся і буде собі вочі псувати. Мені газета для другого треба. Просто уряд наш, не проти ночі згаданий буде, ніяк зі своїм покращенням спинитися не хоче. Ото ж намислили вони кошик споживчий нам наповнити. А там – рулону туалетного паперу має стати аж на місяць. Воно літом ніби не біда – лопухи якісь є. А взимі тре таки якось собі раду давати. То ото і вибираю таку газету, жиби там частіше писки наших урядовців друкували. Жиби бачили вони теє місце, у якому я їх маю.

І сиджу ото я такий весь замислений, аж тут баба моя нагодилася. Шо не кажіть, а навіть баба часом може мудре щось ляпнути. Ото вона і каже – лишися ти Владку тих газет, бо з том дієтом тобі рулону того паперу не те, що на місяць, тобі його на рік стане.

А таки ж правду каже. Бо воно виходить аж 100 грамів м’яса на день – або 16 кіло яловичини і 14 птиці на рік. Нє, ну мені то вже таке – я і зубів тіко не маю, жиби м’ясо жувати. А як хлопака який молодий, а ще тяжко робить, то йому таки тре. А тут же ше й масла на хліб не намастиш. Бо придумали в уряді, жи нема чо масло жерти – доста і маргарину. А ше можна собі дозволити аж штири яйці на тиждень і троха менше шклєнки молока на день. І ше того самого дня 30 грамів риби. То воно як так їсти, то точно до вітру підеш хіба на велике свято.

Але їдло – то ше не все. Тії добрі хлопаки нам ще навіть дозволили троха вдягатися. Мені можна 10 пар шкарпеток на рік і єден костюм. Ну, мені костюма вже не тре, в мене вже у шафі давно висить – часу свого чекає. Але ше я маю за рік зносити дві майки і шість трусів. І бабі моїй стілько ж трусів вділили.

Але труси – то є таке. А сказати мені, жи я маю їсти 2 кілограми сала на рік, то вже чисто совісті нема. Вони собі там як хочуть, а я сало їв, їм і буду їсти чи з туалетним папером чи без нього. І то стілько – скільки в мене влізе.

Влодко ПИСКАТИЙ