Тернопільський нардеп – як не законом, так штангою

Вміють у нас проблеми з нічого створювати. Відчуття таке, що головне – погаласувати. А є для цього серйозні підстави, чи нема – значення не має.

Ось побачили журналісти тернопільського нардепа Ігоря Побера біля якогось столичного спортзалу і уже є тема для обговорення. А що тут обговорювати? Йшов собі козарлюга, підперезаний, без панами до спортзалу. Я ще розумію, якби цей добродій йшов до стриптиз-клубу, тоді поговорити можна. А так, людина йде, здоров’ям своїм переймається – тож честь йому і хвала за це.

Але ж ні. Тут уже одвічний український персонаж – жаба, яка давить, на сцену виходить. Бо у тому спортзалі, бачите, місячний абонемент півтори тисячі вартує.

І що? Це, знову ж таки чудово, що наші нардепи, як то кажуть – слуги народу, можуть собі дозволити за «надривання пупця» заплатити річну пенсію пересічного українця. Це свідчить про те, що держава, попри все, розвивається, йде вперед і багатіє. Нехай багатіють не всі одразу, нехай жити «по-новому» почали лише одиниці, але будьмо оптимістами – у нас ще все попереду. Глянеш – за яких років 100-150 і ми почнемо жити трошки краще.

А від Побера – руки геть. То нічого, що він у залі Верховної ради такий пасивний, зате є до чого прагнути у спортзалі. Йому потрібно ще трішки маси набрати. Бо його однопартієць Ігор Носалик, також культурист, уже міністром став. А чому? Бо об’єм біцепса на два сантиметра більший, ніж у пана Ігоря.

Так що, шановні, не заважайте людині йти до мети. Нехай качається. А там, глянеш, після сетів і підходів може закон який напише, щоб і ми могли елітні спортклуби відвідувати.

Марко КЛЕВЕЦЬ