Categories: думки

Ірен Роздобудько: «Потерпи без масла»

…завжди зневажала: а) штрейкбрехерів, б) панікерів, в) популістів-провокаторів.
Зараз звідусіль (радіо, ТБ) – навала галасу про тарифи, «наступний майдан», «білих і пухнастих» і «поганих чорних». На тлі ВІЙНИ. На тлі чергових смертей.

Тарифи? Ціни в магазинах? Колапс? Зубожіння народу…

В чергову передачу на «Ері» телефонують – суцільні «йой». А не хочете – ТУДИ? На війну? Де є одна ціна – життя.

Ми лише на самому початку руйнування СИСТЕМИ. Її за два-три роки не подолати. Та ще й на тлі такої біди, як війна. Звикли до неї? Вже хочеться європейської зарплатні?…
Так, зрозуміло, що війна ще й привід сховати внутрішні проблеми – це «ази» зі шкільної програми. Так, зрозуміло, що вона з часом стає… вигідною обом сторонам, де діють різного роду покидьки, а зона війни поволі перетворюється на офшорну.

Але попри це, всупереч цьому – це наш важкий, повільний, часом, незрозумілий, кривавий, жертовний (багато можна ще додати епітетів) рух вперед. З колесами, в яких стирчить купа патичків, які треба виймати без паніки і волань.

Можливо, це жорстоко, але кожному мужику, що телефонує на якісь там різні ефіри і скаржиться, що «на хліб не може намазати масло», я б сказала: ЙДИ ТУДИ. А якщо – ні, то потерпи без масла. Заткнись, будь ласка. Пожуй гумку.

Або почитай розумних економістів і політологів світу (там , до речі, нині теж все не просто), склади свою думку, подумай, хто мусить дати тобі масла до хліба. Може – сам? Аби не встромляти свій патичок в колесо. Воно і так обертається важко. Але – обертається.

…Східна мудрість каже – «не дай, Боже, жити в час змін». Неправда. У тихому болоті, оточеному квітами і жабками, жити гірше. Ситніше – так. Виконати своє біологічне призначення – так. Виконати і зникнути під ряскою, залишаючи таке ж болото і нащадкам – ні.

Бог розпорядився, аби саме з нашої країни почався цей рух, в якому ми всі узнали ціну абсолютно всьому, що називається «життя і смерть»: любові, ненависті, зрадництву, сміливості, боягузтву, честі, віддачі і загарбанню, «хаті з краю» і самопожертви.
Так що, слава тим, хто живе в час змін і робить все аби вони відбулися.

Інші нехай жують гумку. Аби не заважали.

Ірен РОЗДОБУДЬКО, письменниця

Ruslan

Recent Posts

Психолог з Тернополя Володимир Рабінчук став до лав ЗСУ: він ділиться нотатками

Страх смерті в армії ніби легалізований, але такі розмови не популярні, їх стараються уникати. Зазвичай…

10 години ago

На Тернопільщині викрили “волонтера”, який ввіз автівки під виглядом допомоги для ЗСУ

За процесуального керівництва Тернопільської обласної прокуратури викрито мешканця Тернопільщини, який ввозив з-за кордону транспортні засоби…

2 дні ago

«Батьківщина зі мною»: Василь Махно про життя за кордоном і зміни в Тернополі

Чи можна «виїхати з мови», чому важливо зберігати внутрішній баланс і як змінилося обличчя тернополян…

2 дні ago

Електроенергія та пальне добивають громадський транспорт України та Тернополя: навіть сотні мільйонів дотацій уже не дозволяють стримувати тарифи

Поки багато українських міст уже переглянули тарифи на проїзд, Тернопіль кілька років намагався втримувати їх…

3 дні ago

Розтратив бюджетні кошти на ремонт поліклініки – судитимуть підрядника з Бучача

Прокурори Бучацької окружної прокуратури скерували до суду обвинувальний акт стосовно жителя Тернопільського району, обвинуваченого у…

3 дні ago

У Тернополі відзначатимуть Всесвітній день донора: тиждень подяк, нагород та подарунків

З 8 по 14 червня у Тернопільському обласному центрі служби крові триватиме Тиждень донорства, присвячений…

3 дні ago