Емігранти обіцяють не вийти на роботу

Якщо вже о сьомій годині ранку їм шоколадні цукерки і запиваю кавою, то справи таки кепські. Кілька років в Англії тривала дуже м’яка, ненав’язлива і чітко дозована пропаганда ксенофобії. І лише в останні місяці вона набрала реальних форм. Повірте, ті хто голосував за вихід з ЄС, насправді не голосували за додаткові робочі місця для аборигенів. Це було історичне голосування ксенофобів.

Людина легко може ненавидіти себе і собі подібних. На це і розрахували ідейники референдуму. Шкода, що країна, якою я так захоплювалася, через кілька років перетворилася на країну, яку я знаю – де більше не приховують каїнової сторони людства… Отак пропаганда і жадібність можуть пошматувати за одну добу. А ви дивуєтеся нашій ваті? Вони ще прогресивніші, аніж англійські. Адже скільки ж Путін витратив грошей у воєнторзі… А тут – лише порожні слова!

Навіть на автобусі можна було прочитати посилання, що кожного тижня 350 мільйонів фунтів країна віддає ЄС, а їх можна витратити на медицину. Потім Фараж, натхненник референдуму, у студії спростував це, мовляв, автобус не наш і я не можу гарантувати, що ці кошти підуть на медицину. Тобто 17 мільйонів британців, які повелися на жонглювання цифрами та заклики до ксенофобії, щонайменше почуваються ошуканими. І не дивно, що за кілька днів петиція щодо проведення повторного референдуму набрала вже понад 4 мільйони підписів. Парламент же зобов’язаний відреагувати, коли є 100 тисяч. Наслідки такі, що за кілька годин країна втратила більше коштів, аніж вкладала в ЄС упродовж 15 років. Але навіть якщо Об’єднане королівство залишиться в Європейському Союзі і не перетвориться в Маленьке Королівство, ту лавину ненависті до мене і таких як я, вже ніхто не зупинить.

За те, щоб емігрантам покинути ЄС, голосували старші люди. Покоління, яке як і в Україні, не може адаптуватися до того, що світ змінюється. З віком стає все гірше сприймати позитивно будь-які зміни. І це природно.

Прем’єр-міністр, партія якого виграла повторні вибори завдяки ідеї виходу з ЄС, подав у відставку.

Stop immigration! Start repatriation! Такі заклики з’явилися біля польського центру в Ньюкасл у суботу. Мені, нащадку репатрійованих украінців з Польщі, ніяк не віриться що через стільки десятиліть це знову можливе. І не в таборі колишнього СРСР, а в серці демократичного суспільства!

Завжди була переконана, що суспільні настрої на мене не впливають… Аж ні! Якщо мені до кінця дня мені не зателефонували стосовно роботи, то перше, що спало на думку: “ксенофоб”. Хоч раніше навіть не переймалася би тим – подумала б, що людина зайнята.

У понеділок, 4 липня, буде всезагальний страйк. Усі емігранти обіцяють не вийти у цей день на роботу. За скромними підрахунками, у Лондоні є 2 мільйони працівників з ЄС.

Любов ЛАЗУКА, Лондон