Руки геть від дітей у калюжах

Кілька хвилин у калюжі в центрі міста – і ти майже зірка. Відео, фото, активне обговорення у соцмережах, публікації на місцевих сайтах і навіть спеціальна комісія міської ради, яка має перевірити, як тобі живеться.

Без комісії – ніяк. Державні структури повинні втрутитися першими. Держава сьогодні підтримує дітей – і у фінансовому забезпеченні, і у всіх інших питаннях. У дитсадки малюків скоро потрібно буде записувати за 5 років до зачаття.

Але то таке. Повернімося до дитини. А що, власне, сталося? Дитятко отримало трошки задоволення. Так, батько був не зовсім правий – не варто робити це на проїзній частині і у брудній воді. Але хто з нас у дитинстві не бігав по калюжах, не їв брудних овочів з грядки і фруктів з гілки – часто ще не дозрілих.

Ну така система виховання у цього батька. Можливо, вона суперечить принципам Макаренка, Сухомлинського чи Монтесоррі, але у нього система – саме така. Він – хоче виростити і виховати сина міцним та здоровим і ще не хоче відбирати у нього дитинство, заганяючи його вже змалку у рамки якихось умовностей.

А хто з нас знає, як виховують інших дітей за зачиненими дверима? Хтось спадкоємців загартовує, а хтось одягає 3 кофтини навіть у спеку, щоб часом не застудилися. Хтось переконує лагідним словом і власним прикладом, а хтось – ремінцем чи ляпасом. Хтось з дитиною читає книжки і займається спортом, а хтось купує комп’ютер чи планшет, не думаючи, що дитина псує собі очі і заробляє сколіоз. Хтось стежить за правильним харчування, а хтось ще немовляті дає чіпси чи сардельки, які на 90 відсотків – з хімічних домішок.

І чомусь ніхто не закликає створювати комісії і ходити від квартири до квартири, де є діти, перевіряючи, як їм там живеться і як їх виховують. А досить часто ситуації у сім’ях бувають набагато гіршими, ніж ця. Просто ніхто про них не знає. А тут – десятки свідків, яких одразу почало боліти серце за «бідного» хлопчика.

Якщо ви такі сердобольні, відвідуйте дітей у сиротинцях і не у День захисту дітей чи на великі релігійні свята, а хоча б два рази на тиждень. Тоді серця можуть боліти по-справжньому. А ще можна скликати комісію міської ради, щоб відвідала автовокзал. Там у спеку, дощі, зливи та холод діти ходять по автобусах і випрошують копійчину. Чомусь на це ніхто роками не звертає уваги…

Руслан ДОРОТЯК