Що цікаво: поки люди в мережі змагалися, хто витонченіше побажає мені «такої ж старості», як у цього пса або нагадає про «закон бумеранга», Компот продовжував робити те, що робить останні 10, а то й 15 років — просто залишався вихованим псом.
Бачила його сьогодні на Театральному майдані й винесла кілька спостережень із цієї дискусії.
Про прокльони і «високу мораль»
Деякі коментатори настільки перейнялися долею собаки, що в запалі гніву почали бажати моїм дітям «так само піклуватися про батьків». Дивна палка гуманність до тварин від тих, хто виливає стільки ненависті на людей. Здається, Компот би такого не схвалив. Він звик до ввічливих тернополян, які діляться з ним смаколиками, а не злобою.
Компот — безпритульний чи вільний?
Для пса, який все життя життя провів у самому серці міста, дім — це не стіни. Це люди, знайомі маршрути й відчуття простору. Зачинити його зараз у вольєрі чи квартирі — це як відправити вільного художника в офіс на дев’ять годин: жорстоко, безглуздо і, мабуть, пізно.
Ми звикли все впорядковувати, заганяти в рамки й вольєри — і людей, і тварин. Але чи маємо ми право «рятувати» того, хто не просить про порятунок від власного способу життя? Можливо, йому просто достатньо перебувати в теплі під час морозів?
Читайте також: Директор площі: як тернопільський пес Компот розчарував прихильників драми
«Диванна» логістика проти реальності
У коментарях мені пропонували все: від послуг зоопсихологів до порад «не постити х..ню». Але правда в іншому: чи може старість собаки бути часом для радикальних експериментів? Для старого соціалізованого пса стрес від раптової ізоляції може виявитися фатальнішим за будь-який мороз.
Відповідальність — це не про слова
Поки хтось спалював нерви та клавіатури в коментарях, тернополяни продовжували робити свою справу: годували і доглядали пса на його ж території. Я розповіла про нього, щоб показати його унікальний характер та історію, а не для того, щоб зібрати колекцію прокльонів.
Свою порцію любові та смаколиків сьогодні Компот уже отримав. Бо він — це про гідність, навіть якщо ти живеш на площі. А от як щодо людей? Як ви вважаєте, де проходить межа між справжньою турботою та примусом? Чи завжди «дім» — це обов’язково чотири стіни?
Наталія ЛАЗУКА
Відео дивіться тут:
Читайте також: Ніхто не знає, скільки йому років: історія про пса з Тернополя
Я так обклався мертвими, що иноді не знаю, де знаходжуся... Тепер ще й Володя Погорецький…
У міському концертному залі відбувся благодійний захід «З любов’ю від України» (With LOVE from Ukraine),…
У Тернопільській області ще одна група учасників успішно завершила навчання в центрі підготовки громадян до…
Керівник одного з відділень заповідника «Медобори» та інспектор з охорони лісу разом із чотирма спільниками…
Рекордне оновлення Тернопіль зробив великий крок у розвитку міського громадського транспорту: комунальне підприємство «Тернопільелектротранс» скоро…
МОН затвердило перелік із 9 навчальних закладів області, які стануть майданчиками для пілотування реформи старшої…
