Лікарка з Чорткова після виходу на пенсію видала 14 книжок

Анастасія Триш – медик, педагог, письменниця. Народилася 5 травня 1945 року, проживає у місті Чортків. Після закінчення з відзнакою Тернопільського державного медичного інституту працювала викладачкою Чортківського державного медичного коледжу і лікаркою в центральній комунальній районній лікарні. На літературній ниві – учасниця районної літературної студії «Сонячне гроно» і облсного ЛО при ТОО НСПУ. Із 2024 р. – членкиня Національної спілки письменників України.

– Пані Анастасіє, перш за все, прийміть вітання із прийняттям Вас до Національної спілки письменників України. Коли Ви почали писати?

– Я з юності захоплювалась літературою, особливо поезією, часто римувала присвяти, приурочені різним датам, однак серйозно почала писати пізно, а видавати книги стала ще пізніше – 12 років тому вийшла моя перша поетична збірка.

– Скільки виданих книг у Вашому творчому доробку?

– Зараз у моєму творчому доробку є 14 книжок: 10 поетичних, 2 прозові і 2 збірки, де поєднані поезія і проза приблизно в однакових співвідношеннях.

– Чим для Вас є поезія?

– Поезія для мене значить дуже багато: розширює рамки сприйняття навколишнього світу, дозволяє помічати нюанси часоплину, насоло- джуватись красою і значущістю повсякдення.

– Що потрібно із зовнішніх умов, щоб виникла поезія?

– Поетичне натхнення непередбачливе – виникає в різний час, часто в невідповідних умовах: під час будь-якої фізичної праці чи під час прогулянки, чи в муках безсоння… Важливо тільки вчасно записати.

– Починаючи писати, чи знаєте, чим буде завершений вірш?

– Часто, починаючи писати, не знаю чим закінчиться вірш, тому що змінюється хід думок, а іноді навіть попередньо задумана концепція твору.

– Привертають увагу назви поетичних збірок, де означені непрості філософсько-художні категорії, зокрема: «Візерунки долі», «Бризки сонця», «Палітра зникаючих барв», «Тіні золотобарв’я», «Живописні обрії», а також поняття часу і його минущість: «Невблаганність проминання» і збірка короткої прози «Зоріє мить». У допитливого читача може виникнути чимало запитань, чому саме ці образні дефініції?

– У мене є певні труднощі з назвами моїх книжок: непросто знайти назву, яка б об’єднувала твори різного спрямування. Наприклад, зразки пейзажної, філософської і громадянської лірики є майже в кожній збірці, тоді назва повинна відображати перевагу тієї чи іншої тематики. Не завжди це вдається зробити професійно.

– Ви медик і педагог, у той же час – прекрасна жонглерка словесних архітектурних форм. Як і завдяки чому відбулося таке поєднання?

– Моя медична освіта дозволила мені збагатитись знаннями психології, а педагогічний досвід спілкування з юним поколінням зберегти душевну молодість і поглибити творчий потенціал.

– Чекаємо наступних Ваших видань…

– Надіюсь з плином часу не розгубити натхнення і творчу наснагу. Дякую за увагу, привітання і цікаву розмову. З повагою, Анастасія Триш.

Спілкувався Ярослав ДЗІСЯК