«Нас уже давно не носили на руках», – сестри Мальгівські

Сестри Уляна і Наталія Мальгівські записали нову ліричну пісню «Ти будеш носити мене на руках». Близнята стали успішним у Чикаго. Сестри – проявляються багатогранно. Організовують концерти, вчать дітей живопису, а також працюють моделями. Сайту Про Те розповіли про нову пісню і бачення себе у стосунках.

– Наталія: Нині багато воєнної і патріотичної тематики в піснях. У кожного артиста так само нелегкі часи, тому що концерти тепер дуже важкі емоційно. Та якими б не були часи, все одно ми хочемо любити, хочемо чути слова любові. Ми з Уляною хочеться співати про почуття у всі часи.

– Коли востаннє вас носили на руках?

– Уляна:  Давно нас не носили на руках (сміється). Поки що тільки в пісні.

Наталя: Кожна пісня – як маленька роль, яку проживаємо. Пропускаємо через серце. Ми не виконуємо геть усі пісні, які нам пропонують. Якщо пісня чимсь близька, відгукнулася в душі, то вже уявляю її, як вона буде звучати на сцені, в якому одязі будемо її виконувати. Якщо це є, тоді беремо цю пісню. А буває, прослуховуємо пісню, яку  нам запропонували: ну пісня, окей, але вона якась не наша.

– Отже якщо вам відгукнулася ця пісня, ви готові, щоб вас найближчим часом носили на руках?

– Наталя: Ми бажаємо, щоб кожну жінку чоловіки носили на руках.

– Уляна: Пісня надихатиме жінок, які слухатимуть її, бачити себе у стосунках. Надихатиме жінку відчувати, що це саме її стосунки, коли її носять на руках.

– У назві пісні «Ти будеш носити мене на руках» запитання чи ствердження?

– Уляна: Це вже ствердження (сміється). Пісня гарна. Бажаю, щоб вона знайшла свого слухача.

– Мабуть, у цій пісні йдеться не лише в прямому розумінні, коли чоловік носить жінку на руках? А більше, коли є відчуття безпеки біля нього?

– Наталя: Пісня якраз саме і про це. Не про те, що в прямому розумінні носить на руках. Йдеться про ставлення чоловіка до жінки. Як він дбає про неї. Як вона біля нього себе почуває.

– Коли ви перебуваєте  у стосунках, чи є оте відчуття, що вас носять на руках? Якими ви є, як проявляєте себе в такі моменти?

– Уляна: О, це відчуття легкості і щастя. Натхнення до творчості. Ми тоді багато співаємо. Якщо це щасливі, здорові стосунки, то звичайно, це помітно. Ми тоді розквітаємо. Нещасливі, нездорові стосунки теж змінюють. Це відчувається і в творчості, бо тоді вкладаємо свій біль у пісні. Музика у такий період дуже допомагає, лікує.

– Було, що ви розбили комусь серце? І чи хтось розбивав серце вам?

– Уляна: Було, що я чи Наталя ранили когось. А мені розбивали серце. І не раз.

– Як визначаєте здорові стосунки?

– Наталія: Здорові стосунки – це щасливі стосунки. Це – любов. Є повага, розуміння, взаємодопомога. У нездорових стосунках  жінка більше плаче, ніж сміється. Там є приниження, порушуються кордони, самооцінка знижується.

– Іноді в стосунках, на жаль, можемо себе губити. Коли когось наче хочуть поглинути.

– Наталія: Так, буває. Мовляв, ти маєш робити те, що я тобі сказав чи сказала. Коли не можеш проявити себе і бути тим, ким ти є, не маєш підтримки. Тоді з’являється відчуття, що  близька людина обрізає тобі крила. Також недовіра, нездорові ревнощі руйнують стосунки. Примушування до чогось, якесь підлаштовування під когось.

Дуже важливо бути поряд з тим, хто підтримує, любить, приймає, дає можливість розвиватися у своєму. Тоді справді відчуваєш себе, ніби тебе носять на руках. Коли ми щасливі, це робить наші стосунки щасливими.

– Тобто коли крила ростуть, а не обламують їх. Це і є відчуття, що носять на руках?

– Уляна: Коли дійсно є любов.  А ще, буває, хтось починає повчати, направляти на шлях істинний, що маєш робити. Звичайно, можна про щось поговорити, домовитися. Але це має бути в адекватних межах, щоб не руйнувати кордони, власний світ один одного.

Наталія: Думаю, кожна жінка в якийсь період проходила через токсичні, нездорові стосунки. Багато, на жаль, не можуть вийти з цього і роками терплять приниження, образи, деякі чоловіки і б’ють жінок. А хтось знаходить в собі сили піти і жити далі.

– З чим можна порівняти коханого чоловіка у здорових стосунках? Що він вносить у життя?

– Уляна: Це якесь наповнення. В часи самотності немає цього відчуття. Коли поруч чоловік, який до душі, стаю цілісною.

– Чоловіки вас не плутають, коли знайомляться з вами?

– Наталія: Ні. Нам казали: «Ви подібні, але ви різні». Нас розрізняють. У нас різні характери. Кожна – особистість. Навіть, коли співаємо, у кожної свій тембр голосу. У творчості доповнюємо одна одну. Навіть в школі не вдавалося схитрувати, щоб якось іспит одна за одну здати (сміється). Учителі завжди садили нас окремо. З дитинства кожна відповідає за себе. Не було такого, щоб ми когось обманули, перехитрили чи зіграли Уляна мене, а я – її.

– Часто буваєте окремо одна від одної?

– Уляна: Ми завжди жили разом. Та буває, що їдемо кудись кожна окремо. Можемо три дні не телефонували одна одній. Пишу тоді Наталі, що там у неї. Переживаю, чи все у неї добре і де вона є. Ми дуже дбаємо одна про одну.

– У вас  закохуються прихильники?

– Уляна: Звісно, є багато шанувальників, які пишуть нам. Дякуємо за увагу. Та ми тримаємо дистанцію. Є внутрішня межа, через яку не переступаємо. Це своєрідний самозахист. Іноді дуже втомлюємося після концертів. Намагаємося приділити увагу кожному, та багатолюддя впливає. Хочеться побути наодинці у тиші, бо є якийсь спад енергії.

Наталя: Хоча потім скучаємо за сценою і людьми. Цей обмін із глядачами надихає. Ми любимо концерти. Заради шанувальників і працюємо. Ми уже понад 20 років на сцені. У 1996 році закінчили школу і створили дует. У 1997 році уже записували перші пісні.

– Ще у 1996 році закінчили школу. Як вдається дотепер тримати юним обличчя і тіло? Як дбаєте про себе?

– Наталія: Здорове харчування. П’ємо багато води, також вітаміни. Не їмо багато м’яса. Стараємося висиплятися. Хоча не завжди вдається. Намагаємося уникати стресів. Правда, не завжди виходить. Спорт, свіже повітря. Постійно доглядаємо за шкірою. Кожні три тижні відвідуємо косметолога.  А ще ніколи не лягаємо спати з макіяжем.

Уляна: Якою б я втомленою не прийшла з концертів чи вечірок, навіть о п’ятій ранку, ні. Так не пройде. Мусіла змивати макіяж. Шкіра під час сну має відпочивати і відновлюватися.

– Чого вам не вистачає?

Наталія: Дуже скучаємо за українською кухнею. Наша кухня калорійна. Пам’ятаємо той час, як в Україні під час свят від розмаїття страв вгиналися столи. Пригадую те відчуття, як ходили у гості від столу до столу і ледь дихали. То як приходимо в український ресторан чи буваємо на фестивалях, завжди замовляємо борщ і вареники. Так ми з Уляною собі відриваємося (сміється).