Василь Миронович – народився в селі Олесине, що на Козівщині, тепер Тернопільського району. Випускник Львівського університету імені Івана Франка. У 2017 р. був заступником Міністра закордонних справ України, а з липня 2021 року – Надзвичайний і Повноважний Посол України в Туреччині. До цього був Генеральним консулом України в Стамбулі та Постійним представником України при Організації Чорноморського Економічного Співробітництва.
Коли переглянути кількість коментарів Посла України в Туреччині, виступів, висловлених думок, діалогів про нинішню російську війну з Україною у провідних засобах масової інформації, як України, так і світу, то можна сказати, є висока зацікавленість до настроїв і поведінки головних гравців на цьому полі.
– Василю Мироновичу, про що найбільше запитують вас журналісти і політики?
– Це дві різні категорії людей. Журналістів цікавить ситуація на фронті, як люди виживають, чим можна допомогти. А політики цікавляться глобальними питаннями: коли Україна може перемогти, наскільки вона орієнтується на Захід, в чому суть інтеграції України до західних структур , наскільки вистачить західної підтримки, щоб Україна виграла війну. Це загальні питання, але це тренди, з якими я постійно стикаюся, коли зустрічаюся із журналістською і політичною елітою.
А ми повели мову про те, як сприяє Туреччина, турецький народ і місцева українська діаспора Україні вистояти у цій війні проти росії і про перспективи наших позитивних стосунків.
– Туреччина зголосилася посилити свою дипломатичну присутність в Україні та відкрити генеральні консульства у Харкові та Львові. Чи є з нашого боку кроки до ефективнішого захисту наших громадян в Тюркіє, як тепер офіційно називають країну в документах ООН?
– Туреччина ще не встигла відкрити консульства у нас, бо це планували в лютому 2022 року. Ми ж розширюємо нашу дипломатичну місію. У нас діє 3 штатні установи: Посольство в Анкарі, Генеральне консульство в Стамбулі і Консульство в Анталії. Нещодавно у місті Текірдаг відкрили Почесне консульство України. Всього маємо шість почесних консульств на території Туреччини, які опікуються нашими громадянами, координацією допомоги Україні, розвитком ділових стосунків. Ми на цьому не зупинятимемося, оскільки Туреччина дуже велика країна, дуже багато в нас спільних інтересів і великі завдання стоять в стратегічному розвитку нашого партнерства.
– Що зараз у пріоритеті співробітництва, у двосторонньому діалозі з нашими турецькими партнерами?
-Поки Україна у війні, єдиний пріоритет- допомога Україні в досягненні перемоги. Це співпраця в гуманітарній сфері, оборонній галузі, в мережі транспортних комунікацій. Ми дбаємо і про плани на майбутнє. Серед першочергового – взаємодія наших торгівельних установ, співпраця бізнесу, розвиток взаємовигідних ділових зв’язків. Ми чекаємо проведення бізнес-форумів двостороннього характеру, які дозволять тісніше співпрацювати бізнесам, зрозуміти умови на яких сьогодні можна працювати, залучаємо турецькі компаній до відновлення чи трансформації регіонів України. Спільними силами допомагаємо нашим громадянам, які потрапляють на територію Туреччини чи знайшли тут прихисток.
– Президент Туреччини сказав, що Україна заслуговує на членство в НАТО. У який спосіб турецький досвід у НАТО може бути використаний в Україні?
– Туреччина є однією з потужних держав НАТО, яка приєдналася до Альянсу у 1952 році. Посилення військового співробітництва України з цією країною є дуже важливим для реформування наших Збройних Сил, забезпечення їхньої відповідності стандартами НАТО та сумісності зі збройними силами країн-членів цього безпекового блоку. Крім того, у ширшій перспективі ми вважаємо посилення взаємодії з лінії НАТО, а також набуття Україною надалі членства в цьому блоці стабілізаційним чинником у Чорноморському регіоні, який створить додаткові можливості для нашого з Туреччиною військово-технічного співробітництва.
– Турецька компанія Baykar попри війну задекларувала свій намір побудувати в Україні завод із виробництва “Байрактарів”. На якому етапі зараз цей проєкт?
– Ми можемо подати меседж, що завод будується і буде запущений в заплановані терміни. Ми забезпечили його проектну і документальну частину. Безпосередньо цей завод сприятиме зміцненню технологічного і оборонного потенціалу України, виведе на якісно новий рівень нашу оборонну промисловість і створить можливість для кооперації в цій галузі з іншими країнами. Ми маємо певну частину турецької техніки на нашому озброєнні, що допомагає нам оборонятися у війні.
– Наскільки ще потужний потенціал безпекового співробітництва між Україною та Туреччиною?
– У нас тут безмежні можливості від військової освіти до спільних навчань та забезпечення взаємосумісності військ. На двосторонньому рівні ми ще до великої війни вибудували стратегічний трек, як ми назвали нашу оборонну співпрацю, і він став локомотивом нашого партнерства. У межах робочого візиту Президента України до Турецької Республіки був підписаний Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості України й Міністерством промисловості та технологій Турецької Республіки у сфері стратегічних галузей промисловості. Одним з ключових напрямків співпраці є розвиток потужностей і можливостей виробництва різних типів БпЛА.
Також передбачені напрямки співпраці у дослідженні й розробці в галузі автономних систем, космосу та в інших технологічних секторах стратегічних галузей промисловості двох країн. Українські підприємства збирають двигуни для турецьких крилатих ракет, гелікоптерів та безпілотників.
Успіх зазначених турецьких розробок може не тільки збільшити попит на українські двигуни в рамках цих проєктів, а й відкрити шлях до нових.
Якщо Україна споряджатиме своїми двигунами передові технологічні БпЛА для десятків країн світу, це стане хорошою промоцією вітчизняних моторів. В Україні відкриті представництва деяких турецьких оборонних компаній. У нас є чітке розуміння того, що ми можемо забезпечити стабільність в Чорноморському регіоні, а може й ширше . Ми поділяємо думку про те, що Україна і Туреччина мусять гарантувати продовольчу безпеку для світу. Це також одна із складових нашої безпекової співпраці. Крім того Туреччина є одним із ключових партнерів у підтримці Формули миру Володимира Зеленського і зараз бере активну участь в обговоренні того, як ми будемо впроваджувати її в життя, яким чином довести до встановлення чіткого і справедливого миру на основі територіальної цілісності України.
Водночас робота над подальшим розвитком співробітництва на цьому напрямку не зупиняється. Ми шукаємо нові формати, сфери та проєкти, які зроблять наші країни сильнішими, а наш спільний регіон – стабільнішим.
– Одним із елементів геополітики рф є енергетичний тиск. Яким чином Україні необхідно комунікувати з Туреччиною відносно спільних енергетичних проєктів?
– З Туреччиною ми відкрито і конструктивно обговорюємо усі питання, які виникають у контексті стрімких змін на енергетичній мапі та в енергетичній політиці. Зокрема, мова йде про постачання енергоносіїв за допомогою наявної трубопровідної інфраструктури, розвитку взаємодії довкола постачання зрідженого природнього газу , використання об’єктів газотранспортної системи України, опрацювання можливостей використання альтернативних джерел енергії тощо. Туреччина забезпечила собі дуже серйозну диверсифікацію постачань ключових енергоресурсів. Звичайно, поки що левову частку займає постачання з російської федерації,але велика частина йде з Азербайджану, Алжиру,з Катару,Ірану та інших регіонів. Для цього використовується трубопровідний транспорт, термінали. З відкриттям родовищ нафти і газу на своїй території, Туреччина має амбіцію стати енергетичним хабом. І рано чи пізно ми будемо співпрацювати з тим, щоб альтернативно забезпечувати наші потреби енергоносіями через територію Туреччини. Крім того для нас важливо співпрацювати, думаю, що це буде в післявоєнний період, у галузі зберіганні газу, оскільки у нас дуже великі газові сховища і газ, куплений на Європейських ринках може зберігатися в нас і використовуватися турецькою стороною особливо в зимовий період. Крім того ми можемо співпрацювати в галузі відновлювальних джерел енергії – сонячні і вітрові електростанції. Сьогодні маємо низку турецьких компаній, які досить серйозно інвестували в цей бізнес і працюють на нашому ринку. Треба дивитися в майбутнє, не прив’язуватися до традиційних джерел, орієнтуватися на зелену енергетику, яка і дешевша, і може принести більше користі для нашої економіки.
– На всіх рівнях, на яких готові з нами співпрацювати. Зі всіма тримаємо плідний контакт. Ми вже провели кілька презентацій плану відновлення України для асоціацій будівельників Туреччини, бізнес структур, які мають потенціал. Деякі з турецьких фірм уже працюють в Кременчуку, Хмельницькому. Турецький бізнес в Україні присутній, але ще не на повну потужність, бо агресивні атаки росармії створюють острах для інвесторів.
– Відрадно, що на Тернопільщині побували представники Міжнародної бізнесасоціації «Турксід»(TURKSID). Вони зацікавилися аграрним виробництвом, відвідали флагман галузі – компанію «Агропродсервіс». Мова йшла про переробне виробництво. Адже наш імпорт-експорт з цією країною тільки сировинний. Як ви оцінюєте цей новий виток співпраці на особистісних контактах?
– Тернопільщина традиційно працює з Туреччиною в різних вимірах, в тому числі регіональному. Кілька років уже існує Меморандум про взаєморозуміння щодо співробітництва у торговельній, науково-технічній і культурній сферах підписаний між Тернопільською обласною державною адміністрацією та Адміністрацією провінції Чанаккале.
Ми також всіляко сприяємо тому, щоб турецький бізнес не оминав Тернопільщину. Голова Міжнародної бізнес-асоціації TURKSID Ертан Баштухан, який очолив делегацію на Тернопільщину, відомий прихильник України, це людина, яка працює на українському ринку і має ділові зв’язки. Цей візит був певним символом солідарності з Україною, сигналом, що турецький бізнес не боїться заходити в Україну, навіть у складний час готовий підтримувати і працювати. І таких бізнесменів у Туреччині багато. Ми намагаємося їх включати в різні бізнес- форуми, асоціації, заходи, які відбуваються в Україні. Крім того агросектор відомий для Туреччини, бо вона сама є великим виробником аграрної продукції, великим переробником. Зараз асортимент українських товарів з доданою вартістю, який експортується до Туреччини, в основному обмежується соняшниковою олією, відходами харчової промисловості, цукром і хлібобулочними виробами. Серед турецької продукції з доданою вартістю в Україні найбільшим попитом користуються кондитерські вироби, а також готова продукція із зерна, овочів і фруктів.
Відсоток експорту-імпорту в торгівлі з Туреччиною за останніх п’ять місяців зріс на 35 відсотків, порівняно з минулим роком. У минулому році через логістичні проблеми у нас був певний спад, але зараз структура торгівлі помінялася, зростає і експорт, і імпорт. Це є показник ділової активності, одним із прикладів якої був візит Турксіду до Тернопільщини. Перспектив у нас дуже багато і в текстильній галузі , легкій промисловості, в сферах, які можуть складати додану вартість до оборони. Дуже багато є досвіду Туреччини у створенні індустріальних парків.
– Якщо у вас буде можливість скерувати виробничі контакти на Козівщину, що б ви хотіли щоб прижилося з турецьких технологій у вас на малій батьківщині, на Тернопільщині?
– Це технології переробної галузі сільськогосподарської продукції, консервування чи створення можливостей для заморозки. У невеличких містечках можна було б ставити невеликі заводи з переробки борошняних виробів, створення невеликих підприємств з виробництва металоконструкцій, оскільки Туреччина постачає нам обладнання для українського аграрного комплексу: зрошувальні системи, сівалки по технології No-Till, призначені для сівби по стерні. Так би могли наші люди реалізувати себе і не їхати на заробітки в Європу, а розбудовували Україну, виробляючи продукцію, яка дає додану вартість.
– Вдома давно були?
– У нас нещодавно була дводенна екстрена нарада послів в Ужгороді і мені вдалося заїхати до мами Ганни Степанівни, відвідати могилу батька, провідати родичів. Це була віддушина, бо не часто можеш виїхати, особливо у військовий час, коли завдань дуже багато тут.
– Туреччина є одним із улюблених туристичних місць українців. Яке Ваше бачення щодо перспектив розширення туристичної співпраці між Україною та Туреччиною?
– Раніше 2,4 млн. українців щорічно відвідували Туреччину не тільки влітку, а й взимку. Але війна перебила весь туристичний потік. Нам треба буде думати про відновлення нашого туристичного сектору після війни, більше вникати у вивчення нашої спільної історії. Тривалий час ми жили в парадигмі радянської історіографії – що в нас з Туреччиною чи Османською імперією були тільки конфлікти. І ніхто не розповідав про ті компоненти взаємодії, які існували. Якщо ще постать Роксолани –Хасекі Хюррем Султан із справжнім ім’ям Анастасії Лісовської з Рогатина відоме, як дружини султана Османської імперії Сулеймана І Пишного, засновниці епохи жіночого султанату, однієї з найвпливовіших жінок в історії Османської Імперії, то мало хто знає іншу українку, яка стала останньою представницею султанату жінок і жінкою-регентшею. Це дівчина Надія з передмістя Хотина, яка стала дружиною османського султана, збудувала Нову мечеть у Стамбулі, що отримала славу першої імперської мечеті, побудованої жінкою. Вона активно займалася благодійністю і допомагала козацьким гетьманам у боротьбі за владу в Україні. Хто знає про діяльність Володимира Мурського як представника УНР у Стамбулі? Чи його книжки турецькою мовою? Він похований у Стамбулі, до речі. Завдяки спільним зусиллям нам вдалося навіть знайти приміщення посольства УНР у Стамбулі. Таких історій є десятки. Ми взялися за опрацювання ідеї щодо розробки історично привабливих маршрутів для туристів із Туреччини. Приміром, маршрут, який включав би відвідання фортеці Аккерман, Кам’янець-Подільського, Хотина – загалом тих територій, на яких розміщені об’єкти спільної історичної спадщини. Інша тема – відвідання місць пам’яті, пов’язаних з участю військ Османської імперії в Першій світовій війні на західноукраїнських землях. Вважаю, що реалізація таких проєктів дозволить збільшити туристичні потоки з Туреччини, а також залучити додаткові інвестиції до облаштування відповідної інфраструктури у цих місцях.
Але поки що це питання на майбутнє.
– Вам є на кого спертися у своїй роботі?
– У нас дуже потужна діаспора – до 44 тисяч українців. У 23 містах є асоціації українців, які з початком повномасштабного вторгнення росармії мобілізувалися і активно включилися у волонтерську роботу. Адже минулого року ми мали 840 тисяч біженців, більшість із яких від’їхали. Тоді була і є потужна допомога новоприбулим, яких треба було розквартирувати, знайти школи, роздати одяг, бо людей війна вигнала з домівок, хто в чому стояв. Завдяки тому, що голос українців відверто чутний у цій країні, кожна з громад створила у своїх містах консультаційні центри за нашого сприяння, де разом з турецькими громадянами , бізнесом збирали гуманітарну допомогу. Ми разом з громадами міст відправили в Україну понад 200 фур вантажів, скільки ж турецька держава від Міністерства внутрішніх справ і їхнього аналогу надзвичайної служби. Потім був землетрус і треба було допомагати місцевим жителям. До речі, країна дуже швидко виходить із цієї фази. Місцева громада до українців дружня, прихильна. Морально нас підтримують на всіх рівнях. До війни ми мали надходження з МЗС на нашу співпрацю. Зараз ми намагаємося допомагати консультаційною, юридичною , намагаємося спільно реалізовувати культурні проекти. Також координуємо свої зусилля із світовим конгресом Українців, щоб українці Туреччини перебували у загальносвітовому тренді, щоб був зв’язок і координація дій у питаннях, які складають глобальне значення для світового українства.
– Ви берете участь у підготовці Глобального саміту миру. Які складові цієї підготовки і які надії ми покладаємо на це зібрання?
– Глобальний саміт миру базується на принципах Формули миру, запропонованих Президентом Зеленським. Уже відбулося дві зустрічі з обговорення в Данії і Саудівській Аравії. Дуже важливо, що світ бачить: справедливе й чесне завершення російської агресії дасть користь усім. Формула миру передбачає оборонну підтримку України, захист територіальної цілісності та покарання винних у збройній агресії, протидію екоциду та фіксацію завершення війни.
Це досить серйозний трек, який залучає все більше представників світової спільноти, максимальну кількість іноземних держав, навіть тих, які мали скептичне ставлення до подій в Україні. Ми бачимо , що такі країни, як Бразилія, Індія, Китай, Південно-Африканська Республіка дивляться на Україну зовсім іншими очима і розуміють більше агресивну суть російської війни проти України. Туреччина від початку війни виконує свою роль медіатора і країни, яка дружня до України і допомагає в міру своїх можливостей. Ми зараз бачимо роль Туреччини, як лідера в секторі продовольчої безпеки для світу. Турецька сторона вже офіційно оголосила, що вона може долучитися до питання забезпечення глобальної продовольчої безпеки, беручи до уваги досвід функціонування зернового коридору. Ключовими на сьогодні є крім продовольчої безпеки , забезпечення ядерної безпеки, екологічна безпека, гуманітарний вибір та інше. Але фінальним має стати юридичне закріплення закінчення війни. Мова йде про підготовку світу до всеохоплюючого, серйозного, юридично обґрунтованого рішення , яке закріпить завершення військових дій і зафіксує українську перемогу. Це такий наш наратив і більшість країн нашої планети з цим погоджуються.
– В чому ви бачите відповідь на виклики воєнного стану, проблеми в Чорноморському регіоні,які завдають глобальної шкоди людству, на активність світу який почав відкривати для себе Україну через агресію росії до всього українського і прозрівати?
– Насправді відповідь на всі ці питання – в мирі. Бо мир повертає людство до нормальності ведення діалогів, до вирішення проблем і викликів цивілізованим способом, шляхом переговорів, домовленостей, компромісів, дискусій, навіть суперечок, але які йдуть не у військовий спосіб. Оскільки триває війна, ми не можемо собі дозволити якісь послаблення і говорити про речі, про які ми традиційно говоримо в мирний час. Тобто, зараз вся концентрація на перемогу. Мир може дати відповіді на ті питання, які ви поставили, але цей мир принесе перемога, а не будь-який інший варіант, який нам намагаються нав’язати деякі міжнародні гравці, які мають свої інтереси у триваючому конфлікті.
– Дякую за цікаву розмову.
Людмила Островська. Анкара, Туреччина
Пальне дорожчає, електроенергія для підприємств зростає в ціні, а громадський транспорт по всій Україні опиняється…
Слідчі Тернопільського управління СБУ зібрали доказову базу на ще одну пособницю ворога, яка добровільно співпрацює…
Страх смерті в армії ніби легалізований, але такі розмови не популярні, їх стараються уникати. Зазвичай…
За процесуального керівництва Тернопільської обласної прокуратури викрито мешканця Тернопільщини, який ввозив з-за кордону транспортні засоби…
Чи можна «виїхати з мови», чому важливо зберігати внутрішній баланс і як змінилося обличчя тернополян…
Поки багато українських міст уже переглянули тарифи на проїзд, Тернопіль кілька років намагався втримувати їх…