Тернополянка 12 років фотографує блискавки

Тетяна Леман з Тернополя має дещо екстремальне хобі. При можливості фотографує блискавки. Негода для неї – радість.

– Захопилася цим ще у перший рік, коли купила фотоапарат, – розповідає Тетяна. – Тоді вивчала усі функції техніки. Зрозуміла, що вивчивши можливості свого фотоапарату, можна творити будь-які неймовірні фото без Photoshop. Це завдяки витримці і діафрагмі. Також створенню красивих світлин дуже допомагає штатив.

Чому саме блискавки? Щоб сфотографувати блискавку, потрібно знати і розуміти саме техніку. Мені настільки було цікаво вивчити механізм фотоапарату, що я вникала у найтонші глибинки. Фотографуючи блискавки, роблячи люмінографію, можна найкраще навчитися володіти фотоапаратом. Це були маніакальні пошуки інформації щодо фото і техніки. Дуже багато фотографів насправді не хотіли ділитися секретами майстерності. Допомогли практика і пошук інформації звідусіль.

Тетяна Леман сфотографувала вечірню грозу 30 червня.

– Знімала із відчиненого вікна, – говорить. – Знаю, що так не можна. Я ризикнула. Не страшно. Фотографую блискавки давно. Добре розумію, як починається, триває і закінчується гроза. Ніколи не фотографую в самий епіцентр грози, коли вона знаходиться наді мною. Визначити епіцентр грози дуже легко. Треба спостерігати, коли блискає і прислухатися, коли гримить. Якщо блиснуло і загриміло в одну і ту ж секунду, не варто знімати. Це якраз епіцентр. Адже грім – це частина блискавки, звук, який доходить до нас пізніше. У такий момент завжди відходжу, бо згадую, що в мене є діти. Раніше бувало, що фотографувала саме в епіцентр грози. Тепер це не практикую.

Якщо блискавка і грім з різницею в часі 3-5 секунд, це означає, що гроза віддаляється. Чим більший інтервал грому і блискавки, тим далі віддаляється гроза.

Найкращі фото блискавок виходять тоді, коли знімати, перебуваючи на висоті. Я живу у будинку на дев’ятому поверсі і це дозволяє мені фотографувати грозу в об’ємному панорамному вигляді. Якщо перебувати на рівній поверхні, кадри будуть інші. Потрібно іти на підвищення, а під час грози це небезпечно. До слова, на час фотозйомки краще зачиняти вікна, бо можна зловити кульову блискавку. Рідкісне явище, але можливе.

Тетяна каже, що незважаючи на те, що ввечері 30 червня Тернопіль залило дощем і звідусіль небо освічували блискавки, насправді епіцентр грози минув наше місто.

– Гроза “ходила” боком, – пояснює. – Так і не підійшла до нас близько. Правда, є одне фото, де видно, що за 200 метрів від мене вдарило блискавкою. У той момент я відійшла з балкону до кімнати.

Під час зйомок у негоду Тетяна дотримується кількох правил.

– Коли фотографую блискавки, завжди вимикаю телефон, – розповідає. – Ніколи не тримаю його біля себе. Під час зйомок на балконі не висовую з вікна фотоапарат. Ставлю на рівні вікна. Про техніку безпеки дбаю. А коли тільки починала, все було трохи на грані фантастики й екстриму. Ще не мала дітей, була юною і не усвідомлювала небезпеки. Думала: чому б не ризикувати заради класного кадру. Інстинкт самозбереження підсилило материнство. Позавчора якраз моя дитина гостювала в бабусі і я дозволила собі фотографувати блискавку. Коли син вдома, я стараюся не фотографувати грозу, бо він біжить за мною на балкон, розпитує і цікавиться усім. З ним можна фотографувати хіба тоді, коли епіцентр грози дуже далеко. До речі, син дуже любить слухати, коли розповідаю йому про фотографії і погоду.

З часом Тетяна планує організувати виставку із фотографіями блискавок.

– За роки назбиралося багато світлин, – говорить. – Кожна гроза абсолютно  інша. Адже на неї впливає багато факторів. Тим більше місто має світловий шум. Також усе залежить від пори доби.

Подобаються фото, коли гроза у темних хмарах і в останні секунди виходить сонце. Підсвічує жовтим. Такі фото неперевершені. Іноді можна зловити блискавку і сонце одночасно. Мрію зробити таке фото. Поки не вдалося.

Також Тетяна фотографує людей у під час дощу.

– Дуже люблю дощ, – додає. – Кількох клієнтів фотографувала під дощем. Подобається працювати у таку погоду. Дощ – це моя стихія.