Пенсіонерка з Тернопільщини знає, хто з односельців скоро помре

Пенсіонерка Марія Іванівна, родом з Чортківського району Тернопільської області все життя помічає щось дивне й незвичайне.

Конкретних прізвищ не називає, боячись на старості глузувань від людей. Серед односельців вона завоювала авторитет і має вищу освіту.

– Йшла по Чорткову, – розповідає жінка. – Мені вже було 20 років. Зупиняє мене жінка. Смаглява, може 60 років, повна. Не циганка, але дуже смаглява, нетутешня. Подивилася на мене і каже: “Дитино, я тобі щось скажу”. Я кажу: “Я навіть грошей не маю”. Та й не вірила я у всяких ворожок. Я уперед, а вона за мною. Аж до магазину. І весь час каже: “Я тобі повинна щось сказати, тобі треба сказати”. Мене зацікавило. Кажу: “говорите”. Вона: “На тебе порча. Ти була дружкою на весіллі, і в тебе забрали гребінь з твоїм волоссям. Твоє щастя забрали, удачу твою”. Я згадала, що справді була свідком і після весілля у мене дійсно почалося невезіння. І жінка каже: “Я тобі скажу, що зробити, але ти повинна щось дати”. Я не мала нічого, тільки копійки на дорогу.  Дала їй свій светр. Вона сказала, що зробити. Ще якийсь корінь дала, копійки, 10 копійок по копійці варити, якісь трави – мирт, шпарагус, решта не пам’ятаю. 9 днів митися і з тими копійками вилити на перехрестя. І нікому нічого з рук не давати. А я забула. Сусідці щось дала. Вона прийшла щось позичати. Щоб помитися в тому, воду потрібно було набрати опівночі з трьох колодязів…

Марія Іванівна вирішила повірити цій жінці в райцентрі, бо знала, що гребінь у неї і справді вкрали.

– Мама молодшої дружки біля мене крутилася, – додає Марія. – Я зачесала одну студентку, потім молодшій подружці зробила зачіску, а потім собі. Поставила на вікно гребінь, начепила віночок, хотіла зачесатися ще раз, але гребеня не було. А молодша дружка така миршава – за дуже хорошого хлопця вийшла заміж, але він потім почав пити. Не знаю, чи вони разом жиют зараз.

Зараз же пенсіонерка бачить людей наскрізь і розбирається в їх душевному стані. Стверджує, що здатна моментально відрізнити хорошу людину від поганої.

– Дуже розбираюся в людях, – каже. – Видно, хто добрі, а якісь злі. Можу подивитися на людину і відчути, що вона скоро помре. У неї в очах вже немає якогось живця. Раз йду по селу з родичкою. Вступив односелець. Кажу родичці: “Він певний помре, йому вже недовго залишилося”. До місяця той чоловік помер.

Багато чого людина може відчувати. Наприклад, якщо мені повинно бути недобре, я бачу темну тінь. Ніби хтось під вікна пішов. Як повинно мені бути добре в житті, то бачу світлу тінь.