40 років тому з Хмельницького СІЗО втекли двоє чоловіків засуджених до смертної кари

На початку 1980-тих років двоє “смертників” здійснили втечу з Хмельницького слідчого ізолятора! – розповідає Віртуальний музей міста Хмельницького

Маленьким шматком жерсті, яким табуретка в камері була прикріплена до підлоги, двоє злочинців вирили тунель завдовжки більше 50 метрів! Звісно, достатнього розміру, щоб по ньому пролізла людина. Викопану землю вони тихенько спускали в унітаз.

Злочинці рили підкоп ночами. Замість себе клали на ліжко опудала. Замість жерстяної смужки, що тримала табуретку, причепили декорацію – шмат газетного паперу, пофарбованого тютюновою водою.

Двічі вони були близькі до провалу. Один раз землею забився туалет, але сантехнік нічого особливого не запідозрив. Другий раз – провалилася земля у дворі в’язниці, але все списали на кротів

Пізньої осені підкоп було закінчено. Він виходив з-за стін в’язниці, зі сторони Дитячого світу, біля громадського туалету. Розповідають, що спочатку, коли хід було завершено, один з втікачів виліз на волю, зірвав яблуко, з яблуні, що росла прямо біля стіни, і повернувся у камеру. В той самий день в ізоляторі затіяли грандіозний обшук, але й яблуко не привернуло уваги.

Наступної ночі, злочинці втікають на волю. В перший же день вони подалися… на дискотеку Одягом їх забезпечили родичі одного з втікачів з Чорного Острову, хоча до себе не пустили.

Попалися вони на свіжому злочині. Планували викрасти мотоцикл, юного водія вдарили, і подумали, що на смерть. Той же вижив, і заявив в міліцію, де вже знали про втікачів.

Розповідають, що в ту ніч заяв у 02 було дві. Черговий спершу зателефонував у СІЗО, але там з нього посміялися. Другим подзвонив мотоцикліст, сказав, що нападники схожі на злочинців. Після другого дзвінка в СІЗО вже виявили втечу. Через це у втікачів було стільки часу. Кажуть, що черговий офіцер в СІЗО як дізнався – знепритомнів.

Групи захвату одразу ж рвонули в Чорний Острів, до мами одного з втікачів, але вже було пізно, ті (як потім вияснили на допиті) подалися на Донбас, де жив другий.

А ще на всіх виїздах з міста, на всіх великих перехрестях по трасі і на в”їздах в ліси чергували озброєні пікети ВВ. На кожному з таких пікетів перевіряли всі машини. В легковиках заглядали в багажник та опитували кожного водія, чи не бачив підозрілих…

Злочинці, коли побачили погоню, розділилися. Одного взяли швидко, в перший чи другий день, а другого шукали майже тиждень і знайшли… в озері, у чагарнику, де той сидів прямо у воді, а дихав через соломину в роті дві доби!

Ті чагарі по пояс у воді прочісували тільки офіцери, а витягали втікача рибальськими сітками.

Після втечі тюрму значно розширили, а підслідчих з важкими статтями перевели на вищі поверхи.

За розповіддю Ігоря Байдака та Мандрівника.

Будемо вдячні за доповнення від тих, хто пам’ятає цю історію