«Там, де безсилі боги, демони, ангели, духи та інші неймовірні істоти, людині може допомогти інша людина. Це зовсім не важко. А іноді так легко, що навіть не віриться…»
Макс Фрай.
Потрібно лише навчитися ЧУТИ…
Чути те, що приховує павутина слів і мереживо щоденних розмов, випадково невипадкових зустрічей, ненароком кинутих поглядів.
Чути серцем… Не лише інших, в першу чергу – себе, власні протиріччя і приховані почуття та переживання, тоді і інші будуть більш зрозумілі і не такі дивні в своїх проявах.
Як часто ми говоримо: “Мені від тебе більше нічого не потрібно”, коли насправді гніваємось, що не можемо отримати бажаного, очікуваного, такого солодко намріяного і в дійсності хочемо сказати зовсім інше: “Мені так важливо, щоб ти не проігнорував мене, віднісся серйозно до моїх потреб”…
Як часто замість того, щоб говорити: “Це не має для мене ніякого значення, це не головне”, ми боїмося признатися самі собі, що часом не маємо іншого вибору, як змиритися з тим, що не все нам під силу і житті є поразки і розчарування, є втрати і розлуки…
Як часто ми кажемо: “Я нікому не потрібний”, коли насправді були не потрібні лише одній-єдиній людині? А навколо цілий світ з безмежними можливостями, лише потрібно це побачити…
Як часто ми кажемо: “Я впораюся”, коли в дійсності просто соромимося попросити про допомогу, захищаючись від страху власної неспроможності і не відповідності якимось ідеалам чи стереотипам?
Як часто замість того, щоб відверто сказати: «Вибач, але не телефонуй сюди більше», ми малодушно мимримо в слухавку: «Я була дуже зайнята, тому не змогла відповісти на твій дзвінок», насправді соромлячись самі собі зізнатися, що голос на тому боці давно не тішить і не приносить радості…
Як часто, боячись втрат і того, що все рано чи пізно закінчується, змінюється, трансформується ми переконуємо себе, що це все назавжди, на віки: дружба, кохання, прихильність, радість? Так і не навчившись відпускати, в результаті програємо…
Як часто ми стверджуємо, що чужа думка нічого не варта для нас, а самі раз по раз перепитуємо: “Як я виглядаю? Ну як я тобі?”, ловлячи своє відображення у вітринах крамниць, замість того, щоб визнати – мені важливо подобатись, важливо відчувати на собі захоплені погляди інших, важливо бути в центрі уваги…
Як часто ми повторюємо, що любимо самотність, і кладемо мобільний телефон ближче до себе, щоб ненароком не пропустити жодного дзвінка, а особливо того єдиного, найбільш очікуваного…
Кожен з нас зітканий з протиріч, з світла і темряви і, на перший погляд, здавалося б, абсолютно з несумісних бажань і потреб. Але то лише на перший погляд.
Відважившись зазирнути в глиб своєї душі, вчимося чути серцем самих себе, інших і цілий світ навколо…
Наталія ГАЄВСЬКА, психотерапевт
Страх смерті в армії ніби легалізований, але такі розмови не популярні, їх стараються уникати. Зазвичай…
За процесуального керівництва Тернопільської обласної прокуратури викрито мешканця Тернопільщини, який ввозив з-за кордону транспортні засоби…
Чи можна «виїхати з мови», чому важливо зберігати внутрішній баланс і як змінилося обличчя тернополян…
Поки багато українських міст уже переглянули тарифи на проїзд, Тернопіль кілька років намагався втримувати їх…
Прокурори Бучацької окружної прокуратури скерували до суду обвинувальний акт стосовно жителя Тернопільського району, обвинуваченого у…
З 8 по 14 червня у Тернопільському обласному центрі служби крові триватиме Тиждень донорства, присвячений…