Тернополянка побувала у королівських покоях і скупалася у середмісті столиці Данії

Мета нашого міжнародного прес-туру, організованого Буським медіа порталом, не тільки  побачити визначні європейські міста, а подивитися на них очима українців,  які там осіли з якихось причин і випадково  знайдуться у велелюдді далеких країн. Ми ж були  одними з вас, шановні читачі, хто вперше  приїхав у Королівство Данія.

При слові «Копенгаген», що ви уявляєте в першу чергу, крім того, що це столиця?   Андерсен і  Русалонька – однозначно… Ще – центр культури Європи. Бувалі люди називають Круглу вежу, на верхівку якої можна було заїхати колісницею.

Я прагла бачити королівський палац. Хоч один з них. Стародавні королівські креденси звідти заполоняють і досі  антикварні крамниці України. Хотілося перевірити чи такі вже королівські і які вони в оригіналі 16-17-го століть. Про те, що буду купатися просто в середмісті столиці, перед знаменитою Чорною бібліотекою, яку визнали колись  найкращою в світі, я навіть не мріяла… А саме це  спалахом викрешує  при миттєвій згадці про ту подорож! Уявляєте – пляжі на центральних вулицях! Дощатий настил і сходи, як у басейн – повсюди. Глибина, як підказали  відчайдухи,  20-50  метрів. І  не шубовснути у воду  ти просто не в змозі, навіть коли й спекою не пахне. Тут море  чисте, не має долі річечок, які течуть через міста. А ще згадую вервечки велосипедів, повсюди: на проїжджій частині,  велосипедних доріжках, парках… Недарма Копенгаген називають найвелосипеднішим містом світу.

Але все по черзі. З Гансом Крістіаном Андерсеном тут  не розминутися. Він просто дивиться на вокзал і чекає, коли до нього доторкнуться подорожуючі. А як же без фотосесії з автором казок,  герої яких  прикрашали наше дитинство? Є тут і розкішний його музей, нашпигований різними витівками, нотними сходами, непередбачуваними відеоекспонатами, типу «А Король-то голий!». Тут стаєш одним із героїв його  всесвітньовідомих казок, перекладених  більш ніж 150 мовами  світу. Вільно перебуваєш  у залах з   непохитними  олов’яними солдатиками, каченятами-лебедями, придворними Снігової королеви,  в товаристві   Дюймовочки з Русалоньками, які мріють справжнім коханням. А ще можеш у загадковому кріслі  бажання загадати, яке неодмінно здійсниться. Ми цьому видиву присвятили півдня, перетворившись на маленьких бешкетників для придуманих музейниками експериментів.

Столиця королівської  Данії розташована на двох островах. Здається, що можна заблукати у величезній кількості мостів різноманітної конструкції над каналами, якими ганяють кораблики, ледь вписуючись у повороти. Як же нам не спробувати цього драйву?! Казкове місто ми спочатку побачили з води в одному ракурсі, а з суші уже в іншому, з детальнішим смакуванням його принад.

Розкішна набережна і чудовий зелений парк привів нас до місця паломництва. Бронзова багатостраждальна 175 кілограмова  Русалонька зігнулася на скелі берегової лінії, виглядаючи принца. Знаючи скільки разів їй відпилювали голову, руки, нівечили  зап’ястя, думала, що її, як мінімум,   заглибили в море. Але там, де вона стала 106 років тому, там вона і стоїть, забронзовіла,  терпляча і красива. На неї вилазять, обнімають, вішають свої прапори, але морська діва  спокійно, незмигно  і величаво дивиться в далину.  Щоб народ не так бив ноги  від центру до пам’ятника, хвостату дівчину посадили і перед  національною бібліотекою Данії. Вона трішки не така, але на рівні  витягнутої руки, як  одна з мешканок  міста, до якої не треба дертися, а можна обняти так, по-братськи, і піти далі.

А  звідси шлях тільки у Національну Королівську  бібліотеку, яка  величаво виділяється своїм  чорним мармуром на округу. Заснували її  в середині 17 століття  на базі великої колекції європейських творів. Її називають – «Чорний діамант» – одна з найбільших бібліотек у Скандинавії. Тут є усі твори, що друкувалися в Данії з 17 століття. Як пише  на візитівці бібліотеки, у сховищах  понад 30 млн одиниць зберігання, з яких 6 млн – книг і журналів. Тут можна спокійно і безплатно  попрацювати на комп’ютері. Ми перегнали на флешку фотки, глянули у Фейсбук.

Заледве знайшли   людину, в якої запитали про наявність українських книжок у цій аптеці для душі. Пані Марі  розповіла, що знає нашу країну.  Не так давно у бібліотеці була презентація  книжки  сучасного українського письменника А.Куркова «Щоденник Майдану», перекладена  данською мовою. Відбуваються зустрічі з українськими письменниками, але українську мову вона чує від нас вперше, чим була приємно здивована.  Ми сказали, що у нас ім’я Марія дуже поширене. На що бібліотекарка, усміхаючись відповіла, що так звали матір Ісуса. А потім додала, що в них зараз дуже популярне ім’я  Софія.

Пані Марі зробила нам невелику екскурсію численними  книгосховищами, абонементними залами, читальними…Тихо, затишно, вільний доступ до тематичних стелажів. Багато відвідувачів просто  спілкуються, п’ють каву, яку тут можна взяти. Марі сказала, що в них заклад не тільки, щоб книжку поміняти, а це місце зустрічей,  пізнавальної інформації, концертів і презентацій. А ще жінка нам порекомендувала подивитися  на Копенгаген з оглядового майданчика центральної міської висотки – Круглої вежі, там  є зал університетської бібліотеки, розташований уздовж пандуса вежі, то також  активно діючий культурний майданчик, де проводять виставки та концерти.

Дуже цікава будівля. Будували її  в середині 17 століття, як обсерваторію. Гід не без гордості розповів, що   Данія може похвалитися тим, що одним з видатних діячів епохи відродження був не хто інший, як датський астроном Тихо Браге, який працював у цій  обсерваторії і яка є найстарішою в Європі. Згодом вежа стала одним із символів датської столиці. У своїй казці «Кресало» Андерсен каже,  що у найбільшої собаки  були очі такої величини, як Кругла вежа.

Верхній ярус вежі, який піднімається на 36 метрів над рівнем бруківки, займає планетарій. Сходинок  всередині немає. Наверх веде пологий спіральний пандус, який обгинає вежу 7 з половиною разів  і виводить на оглядовий майданчик. Протяжність спірального пандуса 210 метрів. Завдяки такому пристрою в обсерваторію могли підніматися вози і вершники на конях. За словами гіда,  у 1902 році  сюди  на вершину  вперше піднявся автомобіль. Нині тут  громадська астрономічна обсерваторія аматорського рівня  і оглядовий майданчик. Звідси відкривається неймовірне видовище на казкове місто! Мене  там вразило  відчуття неосяжних просторів на територіях зовсім невеликих,  порізаних каналами. А ще мости, величезна кількість пам’ятників, водограїв, велосипедних стоянок і Палаців!

Ми собі намітили  Крістіансборґ. Як і на Круглу вежу, в Королівський палац  ми пройшли за журналістською картою сприяння.  Це — єдина у світі будівля, яка одночасно об’єднує під одним дахом вищі установи виконавчої, законодавчої, та судової влади країни, королівські апартаменти, з можливістю  бажаючим поспостерігати королівські забаганки в дизайні і вмеблюванні кімнат.

До 1794 року Крістіансборґ був головною резиденцією данських монархів.  Впродовж століть  будівлю  нищили пожежі, його тричі відбудовували.  Сучасну будівлю палацу  звели  у період між 1906 та 1937 роками. У центрі  розташована велика чотирикутна вежа, прикрашена вишуканим бароковим шпилем. Шкода, що там був ремонт. Але  багатство королівських  покоїв, відкритих для огляду,  ми побачили.

При вході, хочеться самому голову втягнути в плечі від важкості балконів, які тримають чотири атланти.  Це, як пише путівник, скульптурна композиція «Щоденна втома». Але вирізані у камені, повні відчаю обличчя справляють  таке гнітюче враження, що свого часу навіть збирали кошти , аби їх замінити. Проте вони лишились у тому вигляді, який їм надав скульптор, а  в народі їх прозвали «Вушний біль», «Головний біль», «Біль у животі» та «Зубний біль». Співчутливо йдемо  мимо кімнат  для аудієнції та міської ради.Королева проводить аудієнцію кожного другого понеділка та відвідує міську раду з парламентом за потреби — зазвичай щосереди. У міській раді королева підписує нові акти після того, як їх ухвалить парламент. Кімната для аудієнцій та кімната міської ради — єдині з державних приймальних кімнат, закриті для відвідувачів.

На другому поверсі  містяться Тронна, Лицарська, Картинна та Олександрівська зали. До приймальних кімнат також належать Фреденсборзька зала  з портретом короля Кристіана ІХ та його родини .

У державних приймальних кімнатах королеви є багато картин, гобеленів та інших витворів  данських митців. Також тут зберігається багато меблів та предметів інтер’єру, які вдалося врятувати після пожежі. Я побачила креденси. Тонкої чеканки з сюжетними картинками людського життя. Дерев’яні черевички, складочки плаття, снопи пшениці, пташки на дереві, під яким молоді зустрілися… Такі ж я бачила  і в наших крамницях. Той дух, той стиль.

У тронній залі вражають  чинні два трони, які вціліли після пожежі у 19 столітті. Ця зала використовується для святкування Нового року та зустрічей з послами інших країн. Окрім того існує традиція, згідно з якою, новий монарх виголошує промову саме з балкону цієї Тронної зали.

Лицарська зала вражає своєю кубатурою-  вона найбільша у палаці: має 40 метрів довжини та 10 метрів висоти, вміщує 400 гостей під час вечері і використовується для прийомів, королівських вечірніх зборів та гала-вечерь, які зазвичай пов’язані з державними візитами.

Після облаштування Лицарської  зали  у 2000 році тут вивісили  17 гобеленів із зображеннями сюжетів з історії Данії, які промисловці подарували королеві Маргрете ІІ на честь її 50-літнього ювілею у 1990 році. Можете лише уявити полотна  форматом у  десятки метрів!

Олександрівська зала отримала свою назву завдяки мармуровому фризу «Олександр Великий в’їжджає до Вавилона». Відреставрований після пожежі, він вражає величчю. Зараз ця зала використовується для менших прийомів та офіційних обідів. Тут прапори Данії.  Цікава легенда  з’яви цього символа влади. В 11 столітті естонці напали на  данське військо на чолі з королем та єпископами. Атака естів була настільки неочікуваною, що частина данських загонів почала відступ. Тоді єпископи піднялися на вершину пагорба й звернулися до Господа з закликом допомогти. Раптом з небес спустилося велике червоне полотно з рівним білим хрестом. Впевнені у Божому знаменні Данці піднялися духом та перемогли язичників. На підлозі живописний килим  з королівськими атрибутами влади, особливе місце займає герб. Жовто-блакитний щит з левами і серцями першим використовував данський король Кнуд VI у 1194 році. А найстаріші свідчення про кольори датуються 1270 роком. Історично, кількість левів і сердець не були сталими і могли змінюватися у минулому.  Короновані особи  спонукають, щоб атрибути влади   були і в гіпсі, і в мармурі, і у вишивці та ткацтві, малюнках, екслібрисах, сувенірах.

Дуже цікаве метро   в Копенгагені. Нас попередили, що для переміщення між головними визначними пам’ятками центру воно не дуже підходить, основні гілки ведуть на околиці. Але як же не прокататися у   безпілотному  поїзді? Вже у вагоні прочитали, що це найкраще метро в Європі за версією міжнародної  конференції з метрополітенів, яка присудила це звання у 2008 році. Чи не в образу це для метрополітенівців  французького Лілля, де  без машиністів воно бігає ще з 90-их минулого століття?  Ще таким каталася в  найбагатшому місті Італії – Брешії. Неймовірне враження –  коли стоїш в голові складу і дивишся як  назустріч тобі  петляє тунель, виникає ілюзія, що казковий гігантський черв’як прогризає собі підземну дорогу.  І якщо в безпілотників тих країн, що я знаю, визначені години роботи, то цьому роботу   сон не потрібен, Копенгагенське метро повзає по своїй норі цілодобово.

Ми знайшли тут  Посольство України в Королівстві Данія. Але там  було зачинено. А оскільки наші вишиванки засвідчували нашу національність, то нам траплялися земляки. Галина із Вінниці, вийшла сюди заміж. Уже років  п’ять освоює Скандинавію. Мова складна, але вивчила, бо з роботою без мови складно. Вона – вільний фотограф. Спілкується з українцями, навіть була на святі української культури, яке відкривав Посол України  Михайло Видойник. Там українці з данцями готували борщ, вареники та інші страви.Було дуже весело. Кажуть, що в Данії до 15 тисяч українців.  На вшанування пам”яті загиблих у Голодоморі 1932-33 рр. у греко-католицькій церкві  проводили  панихиду і організували перегляд  кінострічки “Гіркі жнива”. Це Галині розповідала коліжанка, яка ходила туди. Столиця  Галині подобається.

– Копенгаген, хоч і мегаполіс, але живуть тут всього 500 тисяч чоловік, – говорить землячка. Галина в газетах читала, що   не так давно, минулоріч,  низка українських організацій об’єдналися в Асоціацію українців Данії та стали членами Світового конгресу українців.  Спільно наші земляки реалізують культурні та гуманітарні проекти з популяризації українських традицій, культури та історії. Традиційними вже тут  стали  літні навчальні табори для дітей української громади, парад вишиванок тощо. Для себе особисто, бо не фанатка футбольних баталій, дізналася , що збірна українців Данії з футболу вперше  в цьому році взяла участь у  Світовому чемпіонаті з футболу серед команд української діаспори та виборола друге місце. Це вже нам повіли двоє чоловіків, які почули нашу мову. Один з них з Києва. Займається ІТ- технологіями. Казав, що ця професія тут у пошанівку. Проходив співбесіди з фірмою. З місцевими важко заводити товариство, вони дуже закриті. Тому кучкуються російськомовні. Але тепер чітко   українці на їх фоні виділяються, відбулося перезавантаження  за роки  російсько-української війни.

Не без гордості пан Василь сказав, що вони  взяли на озброєння фразу про те, що Путіну буде приємно, що ти російською розмовляєш. Дуже помічне, бо цього монстра дуже ненавидять. Товариш Василя мовчав, оживився видом, коли йшлося про футбол. Мабуть глибокоросійськомовний і не хотів видавати себе перед «бандерівцями». Таким побачили це красиве, величне, чисте, казкове  місто журналісти за два дні свого перебування в Копенгагені.

Людмила Островська. Тернопіль-Копенгаген.