Як люди живуть там, де є гроші, але нема питної води

Полтавщина — регіон, який поєднує потужний аграрний, промисловий, культурний та туристичний потенціали. Дізнатися про досвід використання  багатств краю на розвиток  громад, популяризувати  успішні практики – було завданням прес-туру «Досвід реформ Полтавщини», організованого Харківським прес-клубом. У нашій програмі одна з найуспішніших  громад – Пришибська ОТГ Кременчуцького району, яка була серед   «піонерів» децентралізації. Очолює її Валентина Городянко.

Це найменша громада на Полтавщині.  Тут проживає трохи більше двох тисяч мешканців. До Пришибської сільської ради   тоді приєдналися  селяни – Кобелячок, Роботівки, Єристівки і Маликів. В основному бюджет наповнюється за рахунок земельного податоку – це гірничо-збагачувальні комбінати ВАТ «Полтавський ГЗК», ТОВ «Єристівський ГЗК» та аграрні підприємства. З такими потужними підприємствами на своїй території  ця маленька громада  займає перше місце в Україні  за капіталовкладеннями на одного мешканця, заокруглено – 5500 гривень.

Із самого початку тут  вивчили основні проблеми громади та можливості їх вирішення. І успішно працюють.

За кошти ПРООН  у селах  провели вуличне освітлення. В Кобелячку вдалося  організувати вивіз твердих і рідких відходів, встановили дитячий майданчик, провели реконструкцію братської могили, обгородили центральне кладовище, ввели посаду працівника з благоустрою, який наводить лад у селі та підпорядковується створеному в громаді комунальному підприємству.Також у Кобелячку та Маликах облаштували автобусні зупинки, а в Роботівці – дитячий майданчик.

Вимріяною подією стало  зведення магістрального і вуличного  водогонів між трьома селами.

Адже найбільшою проблемою  цієї  успішної  для гірничо-збагачувального комбінату місцини (корисні копалини нас не питають, де їм залягати) є відсутність питної води. Люди п’ють підвозну і бутильовану, бо через  розробку кар’єрів  ґрунтові води  знизили своє місце перебування, «заховалися».

-11,5 млн гривень  на це будівництво   виділили  з місцевого бюджету,- каже керівниця .- Додали кошти   інвестора (гірничо-збагачувальний комбінат) – це 4 мільйони гривень та ті, які виділила держава на розвиток інфраструктури – ще 2,5 мільйони гривень. Зараз уже вуличні водогони закінчують  облаштовувати у Роботівці  і на вулиці Набережній у селі Пришиб,-розповіла очільниця громади.

Тут вдалося зберегти всю інфраструктуру, тепер тільки працюють на її розвиток.  В кожному з сіл громади створений фельдшерський пункт, а в Пришибі діє центр первинної медико-санітарної допомоги, який   надає медичні послуги 25 тисячам пацієнтів з різних громад.  Тут практикують  міжмуніципаль­не співробіт­ництво, тобто  кілька громад спільно утримують соціальні об’єкти – медич­ні, культурні, туристичні. Полтавщина за цією формою співпраці на першому місці в Україні.

У пріоритетах громади – освіта, саме в ній вбачають майбутнє. Тому великою  гордістю є школа, дитячий садочок «Чебурашка», Центр дозвілля  та житловий фонд.

Школу та садочок  постійно добудовують  або забезпечують новітнім обладнанням – це інтерактивні дошки, комп’ютерна техніка,  лінгвістичний кабінет для проведення ЗНО з англійської мови, сучасні меблі, спортивний інвентар. У школі навчається 150 діток з усіх сіл громади, яких довозять  двома шкільними автобусами. Також в школі працюють двадцять двоє  вчителів. Більшість – це місцеві жителі, а приїжджих забезпечили житлом.  У ЗОШ модернізували систему опалення та вентиляції,  завершують  будівництво гаражів для транспортних засобів. Закупили підручники для школярів 4 класу, а також забезпечили учнів 1-4 класів безкоштовним харчуванням.

Тут успішно реалізують  міжнародний пілотний для чотирьох областей України  проєкт  «Реформа децентралізації освіти». Директор школи Марина Гальченко з гордістю розповідала про новації освіти, досягнення школярів, підготовку до олімпіад , учнівське самоврядування, вибори президента школи. Є тут розкішний краєзнавчий музей, де  зберігаються  викопні рештки мамонтів і дивозвірів. Екскурсія тут може тривати днями, занурюючи відвідувачів  у коріння  поселення, знайомлячи з досягненнями і перемогами звитяжців краю.

Позаздрила я  учням  цього навчального закладу. Нова українська школа почалася з цьогорічних першачків. Парти такої конструкції, що «ростуть» разом із школяриком. Світлі просторі класи. Вражає наповненість предметних кабінетів. Не кожна столична школа має таку витяжку, як тут хімічний кабінет. А як вам осередки  тиші і самоти? Є така елегантна місцина в класі для поліпшення настрою учня, тепло облаштована кулісами,  веселковими малюнками. У таких яскравих кімнатах, з різноформатними партами, які ексклюзивно  роблять для єдиного  класу, хочеться навчатися. У школі втілюють  проект соціальної дії «Школа майстрів» за сприяння Британської ради.  Є і свої плани для  громадського бюджету. Один з них представила відмінниця   Дар’я Романюха. Це  екологічний проект «Школа у стилі Еко». Учениця з естетичним смаком  хотіла б  змінити дизайн пришкільної території. Головне, щоб  у дворі був так званий екологічний бар’єр від забруднення повітря: зелені насадження, розарій, зелений клас. З того, як впевнено і переконливо розповідала дівчинка про свій план, ми зрозуміли, що вона його обов’язково захистить перед  комісією з розподілу громадського бюджету, і будуть біля школи  зелені алеї, лавки, клумби, дослідницькі зони і все решта. Школу, дитячий садочок  в селі не переплутаєш ні з чим, бо фасади будинків вирізняються  веселковими, теплими, яскравими кольорами. Дитячий садочок має тут чи не півстолітню історію.

– Були різні часи, коли топили грубою, думали закривати його, – розповідає Валентина Іванівна. – Але після 2015 року  відкрили додаткову групу та добудували ще один корпус. Гордістю громади є і Центр культури та дозвілля. Презентабельна світла будівля з величезною глядацькою залою. Тут працюють гуртки художньої самодіяльності.  Унікальність приміщення ще й у тому, що на його даху  запустили сонячну електростанцію на 40 кВт. Планують у перспективі обігрівати   ще й школу. Але виникли проблеми з підключенням «зеленого тарифу»,  та громада  не попускає своє право  бути лідером  і господарем на своїй території.

У громади є свій житловий фонд,  сім   двоповерхових будинків на шістнадцять квартир кожен, які перейшли на баланс громади від радгоспу, що спочив у Бозі. Будинки були знищені,  без вікон та дверей, закинуті та непридатні для користування. Три будинки уже заселили молодими спеціалістами і потребуючими першочергово житла.Лише з одним будинком Пришибській ОТГ допоміг інвестор, два інших робили власними силами, наголошує Валентина Городянко.

-Там поміняли покрівлю на мансардну, утеплили, вставили нові вікна, двері, облаштували  підвали, лічильники перенесли із фасаду всередину.В службових квартирах, де мешкають медики й освітяни, зробили ще й внутрішній ремонт.Житло надали і  ветеранам АТО .

На жаль, про молодь, яка залишається у селі, тут не йдеться. Валентина Іванівна  говорить, що  молоді люди тягнуться до достойних заробітних плат. Основна маса людей працевлаштована в гірничих комбінатах. Зараз в селі переважно  залишаються жінки з дітьми, а їхні чоловіки їдуть в Кременчуг, Горішні Плавні, за кордон. Але діти їхні тут .

– Ми намагаємося вирішити це питання створенням додаткових робочих місць. Це зелений туризм, запрошуємо підприємців до відкриття свого бізнесу в громаді, створюємо комунальні підприємства.Ми боремося за молодь,- сказала голова ОТГ.- У грудні 2017 року приєдналися до Ініціативи Європейського Союзу «Мери за економічне зростання». Валентина  Іванівна  переконана, що взагалі громаді потрібно постійно вивчати досвід інших, щоб переймати краще та не повторювати помилок. Вивчають тут і зарубіжний досвід, буваючи в Прибалтиці,  Польщі, Нідерландах та інших країнах.

Я цікавлюся, чи могла б громада бути такою успішною, якби не  місцевий ГЗК, який потужно  розвивається, виселивши вже з нажитого місця село Єристівку.

-Звичайно, що ні.  Громада мусить на щось, на когось спиратися, – говорить Валентина Іванівна. – Держава повинна на перших кроках стимулювати розвиток  громад, які не мають на своїй території потужного інвестора. Наприклад, як це роблять в Європі через дотації. На селі можна займатися виробництвом з високою доданою вартістю – це переробка фруктів та овочів, молочні кооперативи, зелений туризм. Але для цього потрібне обладнання, знання та допомога в реалізації. Щоб заробити гроші, треба їх вкласти.

У Пришибської ОТГ поки що є гроші, залізорудні  запаси тут розробляють тільки 10 років, а їх  за прогнозами, ще на років 50 вистачить. Але  тут переконані, що  треба і окремішню нішу мати. У найближчій перспективі   цей об’єкт  уже залучили  до  туристичного кластеру «П’ять перлин Дніпра». Екскурсії   на терени  Єристівського ГЗК є  колосальним потенціалом для зростання й розвитку туристичної сфери. Там є чим дивувати  гостей: глибина кар’єрів  сягає 170 м, у планах – поглибити їх до 500 м. Саме тут можна побачити найбільші у світі вантажівки – американські кар’єрні самоскиди. А ще тут чи не в кожному селі є майданчики  для зльоту мотодельтоплана, можна побачити  округу з висоти пташиного польоту. Є  історичний маршрут курганами, яких на території ОТГ налічується 138. Серед них  Шведська, Козацька та Єристівська могили, а також місце, де стояла церква. Все це у перспективі об’єднуватиме рельєфна карта в центрі села. А в селі Кобелячок почали розводити осетрових. Місцеві підприємці розчистили ставок та запустили рибу. Дорослих осетрів слід чекати через 5 років. Але крок для  відпочинку туристів зроблено, а там і кафе,і готельчик треба буде.

Отже, Пришибська громада в постійному пошуку привабливості території. Амбітних, але цілком реальних до реалізації проектів тут  вистачає. До сучасного спортивного майданчика та футбольного поля, на якому проходять районні чемпіонати та спортивні змагання, в осяжному майбутньому селяни хочуть побудувати сучасний спортивний комплекс, який, серед іншого, включатиме басейн. І, дивлячись на те, як тут повністю ламають стереотипи та уявлення про українське село як про занедбане, забите та заселене одними пенсіонерами, розумієш, що все їм вдасться, адже люди усвідомили, що ніхто окрім них, не потурбується про їх майбутнє краще, ніж вони самі.

Людмила ОСТРОВСЬКА

Матеріал з’явився завдяки прес-туру в межах проекту Харківського прес-клубу Media Hub Kharkiv за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.