Зоя Кіцак носить краватку, якій 122 роки

Зоя Кіцак – дуже жіночна. Вона має витончений смак до деталей. Сайту Про Те розповіла про улюблені речі. Зоя – письменниця. Працює логопедом. Проживає у Великих Гаях.

1897 року моя прапрабабуся Меланія Ґудзь (з дому Повар) вишила цю краватку парчею на власноруч зітканому полотні для свого нареченого, мого прапрадідуся Андрія Ґудзя. Цей дарунок вона підготувала йому на заручини, всупереч сільській традиції пов’язувати нареченого хусткою. Андрій був освіченою, інтелігентною людиною, носив класичні костюми й краватки, тому для нього це було особливо приємним сюрпризом. У день шлюбу наречений одягнув саме цю краватку.

Жили вони у злагоді, народили сімох дітей. Андрій любив цю краватку, одягав її на урочисті події. Після його смерті діти вирішили передати цей символ любові їх батьків наймолодшій сестричці, моїй прабабці Мар’яні.

А потім це стало красивою родинною традицією. Так краватка дісталася молодшій дочці Мар’яни, моїй бабусі Капітоліні, потім – мамі Катерині, а вже тепер зберігається у мене поруч з прабабусиними коралями та синьо-жовтим ґерданом.

Пишаюся тим, що маю таку дорогу мені річ. Цьогоріч моя молодша доня Марічка одягала краватку на конкурс патріотичної поезії. До класичного піджачка, по лимонній блузці. Було дуже колоритно і стильно. Здається, я вже знаю, кому далі дістанеться ця прикраса. Це-бо не просто красива річ, це символ чогось вічного, ніжного і безмежно прекрасного.