14 серпня жінки згадують дітей, які померли, не народившись

В українців є лише два дні в році, коли матері тих дітей, що пішли у засвіти так і не народившись, або народились і відразу померли, поминають їх.

Перший день – розигри або проводи русалок, що припадають на перший понеділок Петрівки. Цікаво, що поминають померлих немовлят навіть там, де не пам’ятають про русальні обряди, а може їх там ніколи і не було – я не можу сказати – наприклад, на Гуцульщині чи Галичині. У полудень жінки сідають на землю і мовчать, а упродовж дня стараються менше працювати, або не працювати зовсім.

На Лановеччині жінки брали з собою їжу та алкоголь та йшли далеко в поле, де їх ніхто не бачив і проводили час разом, обов’язково сидячи на землі. Горе було тому чоловікові, що натрапив би на них цієї пори! Навіть у часи совітчини бригадири та інші колгоспні наглядачі їх не чіпали.

Інший день – Спас. Жінки, що поховали дітей, цього дня передавали їм нехитрі лагоминки – яблучка, грушки. Вірили, що коли не їсти яблук, до Спаса, то перше яблучко, яке даси комусь цього дня (краще освячене) через руки Богородиці потрапить твоїй дитині. Але була умова – не їсти цих плодів до Спаса. Інакше Богородиця скаже маляті, що його яблучко з’їла свиня і не дасть нічого твоєму малюку.

Моя бабуся, що поховала сімох, так ніколи до Спаса і не їла яблук. І для неї це завджди було медово-яблучне свято зі слідами сліз на очах…

День, коли ти можеш сказати своїй померлій дитині, що любиш її і не забуваєш.

Ліля МУСІХІНА