Сергій Надал: «Історична пам’ять зупиняє сучасну війну»

8 травня весь цивілізований світ вшановує жертв Другої світової війни. Для українців це особлива дата. З однієї сторони вона пов’язана із звитяжними сторінками історії, а з іншої — з втратою незалежності на довгі роки. Так коментує історичну подію міський голова Тернополя Сергій Надал.

Завершення Другої світової війни – це один із періодів, який найбільше перекручували та спотворювали у часи радянської окупації. І сьогодні важливо відновлювати нашу історичну пам’ять. Писати свою історію українського народу, як незалежної нації. До недавнього часу нам свідомо нав’язувалося єдине історичне бачення, де українці були лише «частиною імперії» і «служили їй», хоча насправді Україна завжди боролася.

Історія важлива. Це розуміє кожна незалежна нація і кожен поневолювач. Саме тому будь-який агресор у першу чергу намагається знищити історію поневолених. Перекроїти її по «своїм лекалам» таким чином, щоб там не було згадки навіть про боротьбу за Незалежність. Поневолювач добре розуміє — поки жива історична пам’ять, буде наростати спротив, котрий рано чи пізно призведе до незалежності поневоленого.

Так було і з українцями. Для нас Друга світова війна почалася на кілька років раніше, ніж для решти Європи. 15 березня 1939 року було проголошено Карпатську Україну. За молодою державою та її боротьбою тоді спостерігав весь світ. Проте сили були надто нерівні. Українську землю окупував сильніший ворог. У серпні 1939 року Україна стала розмінною монетою двох найбільш людиноненависницьких диктатур. А 1945 рік приніс нам, на жаль, не звільнення, а чергове поневолення, яке коштувало сотень тисяч життів.

Проте була боротьба. Близько 6 мільйонів українців воювали у лавах радянської армії з Німеччиною. Понад 100 тисяч пройшли через УПА, що ставила метою будівництво Незалежної України, 250 тисяч воювали у арміях союзників антигітлерівської коаліції. Україна втратила близько 4 мільйонів вбитими військових, понад 5 мільйонів цивільних. 500 тисяч були репресовані лише на Західній Україні за своє бажання залишатися українцями.

Друга світова була періодом боротьби і великих втрат. Наші пращури крок за кроком виборювали нашу Незалежність. Попри всі намагання «переписати історію» її берегли у дисидентському самвидаві та усних переказах. Україна відродилася. Стала незалежною і продовжує відроджувати «своє власне я». Це дається нелегко навіть зараз. Усі роки проти нас працювала пропагандистська машина окупанта. А сьогодні проти нас працюють усі кошти і потуга російського агресора. Він вдається до прямих провокацій. Підкупу експертів. Запуску «історичних фейків». Війна за історію стала частиною гібридної війни проти України.

Перекручена історія — інструмент війни проти нас у сучасності. Сьогодні призабулося, але напередодні російського вторгнення у 2014 році саме «історичні фейки» з боку російської пропаганди стали основою для формування у світі іміджу України, як «держави нацистів та фашистів», якій не варто допомагати. Україні разом з союзниками знадобилося кілька років, щоб розбити «стіну брехні». І сьогодні кожен націоналіст та патріот повинен боротися за правдиву історію.

Правда про Другу світову війну полягає в тому, що українці боролися за свою Незалежність. Вони протидіяли двом найбільшим геополітичним силам того часу. У ці дні ми маємо вшановувати усіх полеглих українців. Говорити про день пам’яті на противагу «дню побєди», що давно став інструментом розпалювання воєн у сучасному світі. Тож у ці дні, хай кожен донесе часточку правди. Хай покаже свою позицію українця. Це буде великий вклад протидії гібридній агресії і захисту України.

Слава Україні!

Вічна пам’ять героям!