Тернополянку мотивує помилка Ольги Богомолець

Коли мені буває сумно, важко чи задуми втілюються у життя не так, як би цього хотілося, я згадую історію від Ольги Богомолець. Зауважу, що почула її розповідь задовго до Майдану, тоді, коли ім’я цієї лікарки-дерматолога не викликало жодних політичних асоціацій. Завдяки журналістським публікаціям мені вона була добре відома як медик, співачка та колекціонера ікон.

Тієї весни Ольга Богомолець приїхала до Тернополя у рамках всеукраїнського туру, аби оглянути хворих дітей. Вона традиційно організовувала такі поїздки до Дня меланоми й не тільки. А після обстежень — давала місцевим жителям невеликі доброчинні концерти. Вже не як лікарка, а власниця розкішного, оксамитово-чуттєвого голосу.

Але мій спогад — не зовсім про концерт. Точніше про концерт, але не тернопільський, а з часів юності Ольги Богомолець. Про який вона сама згадала у «Березолі».

Отож, у 1991 році Ольгу Богомолець запросили виступити на фестивалі української культури у місті Сопоті. Вікіпедія стверджує, що це найбільша подія, реалізована Об’єднанням українців у Польщі для підтримки української культури через презентацію самодіяльних художніх ансамблів українців з Польщі та професійних виконавців із Батьківщини. На той час Ольга Богомолець була не надто досвідченою співачкою, тож така відповідальність її аж трохи злякала — це ж і міжнародний масштаб, і безліч глядачів, і почесна місія. Тому готувалася дуже ретельно. А протягом усієї дороги до Сопота багато разів повторювала проникливий вірш Василя Стуса — саме пісню на його вірш у супроводі гітари вона мала виконувати. У голові стукотіло: тільки б не збитися, не помилитися, не забути.

І от вона — польська сцена. Поважна публіка. Оголошення її імені. Спочатку все йде як по маслу: Ольга Богомолець бездоганно виконує перший куплет, другий… і раптово розуміє, що слова останнього начисто стерті із її пам’яті.

У Тернополі, перед залом «Березолю»,вона зізнавалася — тоді, у Сопоті, твердо вирішила, що поки не згадає тих кількох рядочків, виступу не завершить. Опустила голову, прикрила долонею очі. Серце роз’їдав пекучий сором і ніяковість. Перед очима пробігло усе життя. І поки в думці врешті зринули знайомі слова, їй здалося, що простояла на сцені цілу вічність. Чи навіть дві.

Ольга Богомолець доспівала і, не помічаючи світу за сльозами, швидко пішла зі сцени. Якісь люди потім поривалися бігти за нею, стукали у двері гримерки, але виконавиці було не до спілкування. Свою невдачу на сцені Ольга Богомолець переживала дуже важко. І коли врешті наважилася вийти між люди, добігав кінця завершальний день фестивального дійства.

Стараючись заблудитися між відвідувачів, вона примостилася в одному з останніх рядів й скерувала погляд на сцену. За якийсь час відчула, як хтось доторкнувся її плеча. Тактовний, інтелігентний чоловік.

— Пані, я перепрошую, ви також у складі учасників, чи не так? — спитав незнайомець.

Діватися було ніде, Богомолець ствердно кивнула головою.

— А можна поцікавитися хто вам ставив той номер? — допитливо глянув на неї чоловік. (Якщо не помиляюся, він також зазначив, що за професією режисер). І тут же захоплено зізнався своїй співрозмовниці. — Знаєте, коли пісня обірвалася й наступила та чуттєва пауза… Люди розчулилися разом із вами. Вони не стримували ридань! Такий режисерський хід! Це було неймовірно. Ви зірвали стільки овацій.

У цю мить з душі Ольги Богомолець впав камінь. Може і кілька зразу. Такий собі міні-каменепад. Тепер її тривожило одне-єдине питання:

— Скажіть, будь ласка, а скільки часу я отак простояла? Ця пауза довго тривала?

Режисер тільки махнув рукою.

— Де там! Нітрохи. Якусь мить. Кілька секунд.

… Зізнаюся чесно, деякі подробиці із розповіді Ольги Богомолець за роки я встигла забути. Наприклад, не згадаю, яку саме пісню вона співала у Сопоті. Втім, у той день добре затямила інше — якщо тебе спіткала невдача, не спіши розчаровуватися, не панікуй. І не впадай передчасно у розпач. Найперше похвали себе за старання або сміливість. А тоді поміркуй. Можливо, то не провал і ніякий не крах? Може, навпаки, у твоє життя втрутилися інші, набагато крутіші режисери, ніж ти, — Бог, доля, випадок?..

Мар’яна БОБРІВЕЦЬ.