Тернопільська поетеса Зоряна Замкова розповіла про жіночий бунт

Світ з давніх-давен влаштований під чоловіків і все, що маємо поза цим – «жіночий бунт». Жінки, мабуть, втомилися мовчати, чи беруть реванш. Особливо українські. Якщо жінка знайшла чоловіка, знайшла себе в сім’ї, вона може знайти себе й не тільки там. Скільки я живу на світі, стільки знаю, що в нас найслабша половина – не найслабша. Отакі казуси можливого шляху для жінки витворило життя.

 

Щороку відбуваються десятки форумів щодо гендерної політики, рахують на якому місці наша держава у світовому рейтингу представництва жінок у владі, відсотки різниці в оплаті праці двох статей. Особливо, напередодні 8 березня. «Роль жінки в українському суспільстві» обговорюється і обговорюється.

Та я пригадую Романову оповідку про святкування 8 березня в їхньому селі ще на початку 50-х років…

“В селі вечорниці. І хоч наробишся за день, як віл та під вечір молодий організм скаже: добрим ділам – добрий кінець, пора трохи розважитись. А веселитись в ті часи люди вміли – музики шкварили, аж небові жарко. Молодь сходилась до клубу, приходили й жонаті, парами, навіть з дітьми. Так і мене малого мати взяла до клубу – якраз на 8 березня.

Спочатку лектор з району розповів про жіночі права в радянському Союзі, про трактористок та інших передовичок, про усіх наших жінок, які коня на скаку…
А Михасько невчасно сказав з останньої лавки, що жінка має бути нижче трави і не пхатись попереду чоловіка. Щоб не розводились по світу п‘яниці, то Михасько сам всю горілку випивав. І в той день його перша чарка – колом, друга – соколом, а третя – дрібними пташечками. Невчасно ті пташечки зацвірінькали… Жінки гуртом як взялися до Михаська та за свої права, то в хід пішла навіть лоза з плоту. Мене, малого, в тій катавасії мало не затоптали.

З тих пір я конче поважаю права жінок.”

Зоряна ЗАМКОВА