“Садочкові активісти” помилились із відповідачем

Тернопільську міськраду намагаються «призначити» відповідальною за гріхи нардепів та урядовців. Окремим обуреним батькам разом з активістами у питанні садочків варто позиватися до безвідповідальних голів ОТГ, народних депутатів та урядовців. Бо саме вони створили систему утримання садочків, яку окремі активісти сьогодні називають “дискримінаційною”.

Чого вимагає закон?

До 2014 року утримання садочків належало до обов’язків центрального державного бюджету. На кожну дитину виділялося фінансування, незалежно від того, де вона була зареєстрована чи проживала. З початком реформи децентралізації фінансування за утримання садочків переклали на місцеві бюджети. При цьому обласні центри такі, як Тернопіль, не отримують за це жодних компенсацій з центрального бюджету. Натомість район, об’єднані територіальні громади, мають спеціально призначені доплати з центрального бюджету на утримання дітей у садочках. Варто зазначити, що передані “на місця” видатки у рамках децентралізації приблизно у два рази перевищують передані доходи. Тобто місцеві бюджети, особливо обласних центрів опинилися у доволі скрутному становищі. Окрім садочків їм потрібно оплачувати пільговий проїзд, школи. Часто доводиться дофінансовувати зарплати освітян і медичних працівників, оскільки державні виплати на ці статті нерідко “запізнюються”. Закон вимагає від місцевої ради та її голови діяти чітко у межах забезпечених фінансовим ресурсом. Крім того, місцева рада та міський голова у першу чергу повинні забезпечувати потреби своєї громади. Ст.140 Конституції змушує голів територіальних громад, включно з міським головою Тернополя, діяти виключно у рамках закону. “Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи”, – йдеться в Конституції.

Перекладаючи простою мовою, у питанні садочків, шкіл, транспорту і взагалі всіх послуг, міська рада у першу чергу повинна дбати про жителів своєї громади. З іншого боку, міська рада і міський голова не можуть закладати у послуги того, що вони не здатні оплатити з бюджету. На відміну від “активістів” ані Тернопільска міська рада, ані мер не мають права обіцяти того, що не зможуть виконати, бо будуть нести за це відповідальність.

Яке рішення знайдено?

Таким чином, склалася ситуація, коли кожна громада зобов’язана платити за утримання місця у садочку для дітей, які зареєстровані на її території. В рамках чинного законодавства, створеного Верховною Радою, передбачено лише один механізм. Закон передбачає, що громади мають право укладати між собою угоди про так звані міжбюджетні трансферти, тобто взаєморозрахунки. Тернопіль одним з перших розпочав з районом та окремими ОТГ переговори про такі угоди. На сьогодні такі угоди укладено з деякими навколишніми громадами, зокрема з Байківецькою, Великогаївською та іншими. Згідно таких угод, відповідні громади і район перераховують кошти до бюджету Тернополя. Таким чином, там, де є відповідальні керівники, у батьків проблем не виникає. Бо питання утримання садочків є у площинні міжбюджетних відносин громад.

Як нами маніпулюють?

Проте “захист прав дітей” є однією з найбільш улюблених тем любителів пустослів’я. Адже простіше говорити, ніж шукати дієві рішення. Отже, як нами маніпулюють?

По-перше, у більшості статей так званих “активістів” йдеться про “плату за навчання”. Хоча йдеться про утримання садочків, а це харчування, утримання будівель, комунальні послуги тощо. А освіта, включно з шкільною, безкоштовна.

По-друге, нам, як правило, показують історію “маленької заплаканої дитини”, яка не може потрапити до друзів у садочок. І нам, як і всім нормальним людям, шкода цієї дитини. Тільки ж треба розуміти, що є ще сотні дітей, які живуть у Тернополі і не можуть потрапити у міський садок, бо не буде коштів на його утримання, на відкриття нових груп. Зрештою, “емоційна історія” – це один з улюблених методів професійних пропагандистів. Згадайте радянського “Павлика Морозова” закатованого “злими батьками”, якого насправді не існувало. Проте сотні повстали проти “куркулів” саме під впливом цієї історії і були готові навіть вбивати.

По-третє, псевдоактивісти вже встигли “призначити винних” у вигляді Тернопільської міської ради, хоча міськрада є у цій системі просто “постраждалою”. Адже вона вимушена діяти у рамках законів написаних нардепами у парламенті та відповідно до приписів уряду.

Хто насправді відповідальний за “дискримінацію”?

І ключове питання. Хто насправді відповідальний за “дискримінацію”? Відповідь лежить на поверхні. Достатньо проаналізувати так звані “децентралізаційні законопроекти” 2014-2017 років. З легкої руки народних депутатів було внесено ряд змін до Бюджетного кодексу України, за якими фінансування закладів дошкільної освіти перекладали на місцеві бюджети. За такі рішення голосували депутати від усіх на той час “коаліційних фракцій”. Зокрема таке рішення підтримав і народний депутат від Тернополя, представник фракції “Самопомочі” Тарас Пастух. Тобто, це наші народні обранці створили теперішню систему. А виходів є два. Перший — створити умови, коли громада буде фінансово самодостатньою, зможе покривати усі видатки і не буде ходити з протягнутою рукою до уряду чи парламенту. Другий — повернути фінансування освіти повністю до державного бюджету. В обох випадках рішення мають приймати “нагорі”. А батьки мають право подавати до суду. Тільки відповідачем мали б бути депутати, уряд, голови ОТГ, що відмовляються платити за своїх дітей.

Іван Возний 

фото з сайту zbruc.eu