Тернополянка провела цікаве дослідження, чому молодь не хоче повертатися в Україну

Тернополянка Катерина Рудяк багато подорожує за кордоном і в Україні, веде свій фотоблог в Інстаграм. Нещодавно вона провела опитування, як молодь вважає, варто повертатися їй в Україну чи залишатися на постійне проживання в Ізраїлі, де вона перебуває вже 2 місяці.

– Я навіть не здогадувалась, що мене те опитування мене так зацікавить, – ділиться Катерина. – Залишатися чи повертатись додому? 86 людей творили історію наступного аналізу. За моїми підрахунками середній вік респондентів складає 23 роки. Лише одне запитання та декілька секунд для роздуму не дали часу вагатися у виборі. Вважаю, що думка, яка прийшла першою, завжди вірна. Тому…

43, які за кордоном, не хочуть повертатися. 43 – хочуть. Я здивована. Чесно. Схиляюся до думки, що молодь наївно вірить у “рай за бугром”. Проте всі, хто станом на сьогодні є за кордоном, одноголосно вибрали варіант не повертатися.

Гендер. 18 дівчат та 25 хлопців обрали не повертатись, 25 дівчат і 31 хлопець за мною сумують. Пізніше я попросила бажаючих обґрунтувати свою думку. Більшість написала саме про те, що просто хочуть побачитись. Це вже суб’єктивізм, так? Виходить, що і ці люди після зустрічі можуть сказати “Щасливої дороги!”. Частка прихильників еміграції зростає.

Географи. Цих людей я виділяю окремо. 14 з них видно вже нагулялись Карпатами і тягнуть дупи до нових пригод Іудейськми горами. Лише 9 розуміють, наскільки мало ми ще знаємо про нашу Батьківщину. Мені сумно. Чи просто всі бачать реальну “перспективу” після геофаку?

Також варто відзначити, що прихильники печаток у паспорті, це люди з тої частинки “старших респондентів”, багато хто вже працює на стабільних роботах, живе роками за кордоном. Любителі рідного краю – це молодь з громадського сектору, футбольні фанати та люди, які «шукають себе».

Коротко про аргументи. Щиро тішилися, коли люди писали про “хто, якщо не ми? коли, якщо не зараз?” та громадську активність, важливість кожного з нас. Був варіант з отриманням громадянства іншої країни задня забезпеченої старості. Жаліються на владу та економіку. Але усі справді кохають нашу Країну.

– Додаю золоті слова: добре там, де нас нема, – підсумувала Катерина Рудяк.