Чи так вже погано насправді живеться перевізникам Тернопільщини

З’явилася інформація, що перевізники Тернопільщини піднімають ціни на проїзд. Хто на гривню, хто на дві, хто на три – залежно від довжини маршруту. Мотивація стандартна – пальне дорожчає, на курс долара дивитися страшно, діти їсти хочуть. Воно ніби і все правильно. Ось тільки я чомусь не пригадую випадку, щоб коли курс долара тішив око своїм падінням і пальне дешевшало хтось хоч на копійку, хтось знизив вартість проїзду. Але я зараз не про те.

Випадок мені один пригадався. Потрібно було поїхати до райцентру. Через затор на мосту біля “політеха” приїхав на автовокзал за кілька хвилин до відправлення автобуса. І одразу біжу до каси. Сподіваючись, що місця ще є. А таки є. У мене всього п’яте місце. Заходжу до автобуса, а там усі місця зайняті. І лише п’ятеро людей з квитками.

Тим часом територією автовокзалу навіть ходить жіночка з бейджиком на грудях, яка робить вигляд, що контролює, щоб усі пасажири мали квитки. І це у Тернополі.

А що вже вести мову про маршрути між селами? Там водій збирає гроші і скільки він їх назбирує за один рейс, не знає ніхто. А тепер буде збирати ще більше.

Ще цікаво сидіти поруч з водієм і слухати усю дорогу нарікання на погані дороги і про те, що нам далеко до Європи. А таки далеко. Бо там люди знають, що із зароблених грошей потрібно платити податки. Тоді будуть і дороги хороші, і все інше відповідної якості.

Ми ж хочемо усе зароблене класти собі до кишені, а потім ще скаржитися, настільки важко живеться і при будь-якій слушній нагоді одразу піднімати ціни на все і вся.

До слова, така ситуація не лише у транспортній сфері. Що цікаво, всі про це знають, але ніхто нічого не робить, щоб навести хоча б якийсь лад…