Чому тернополяни самі не хочуть, щоб у місті щось змінювалося на краще (фото)

Про оплату за проїзд у тернопільських маршрутних таксі мову не вів вже хіба що дуже лінивий. Ось і моя черга надійшла сказати кілька слів з цього приводу.

Так склалося, що я переважно ходжу пішки. А сьогодні виникла необхідність проїхатися. Було нас двоє. Сідаємо у 14 маршрутку. Я водієві десять гривень, він мені повне ігнорування. А я наполегливо вимагаю квитки.

– Бери собі, – киває головою на купу папірців.

Це мені нагадало шкільний екзамен. Коли намагаєшся витягнути той єдиний білет, який хоча б трохи вивчив. Витягнув два. І обидва мимо.

Один за 19 число, інший – за 25. Сьогодні 28. Добре ще що хоч обидва за січень і за це рік.

Але я трішки не про те. Усі інші пасажири, які заходили після мене, про квитки взагалі не згадували. Лише ті, у кого електронний проїзний або картка тернополянина, отримували квитки.

І я собі подумав, це ж за кілька днів водії маршруток гордо прозвітують, що вони возять переважно пільговиків і почнуть знову вимагати підвищити оплату за проїзд. А винні у цьому ми з вами. Бо нам не хочеться попросити те, що нам належить.

З іншого боку, уже вийшовши з маршрутки, я зрозумів, що також не правий. Бо коли побачив, що квитки старі, потрібно було таки підійти до водія і наполягати, щоб видав нові. Але ж так не хочеться псувати собі настрій через таку дрібницю.

Зате дуже хочеться, щоб у Тернополі почали відбуватися якісь позитивні зміни. І може таки справді варто їх починати кожному із себе…

Марко КЛЕВЕЦЬ, блогер