У замку на Тернопільщині живе привид

Серед любителів подорожей західноукраїнської глибинкою існує жартівливе правило “Трьох К”, за допомогою якого визначається ступінь туристичної привабливості того чи іншого населеного пункту. Розшифровка проста – Фортеця, Костел, цвинтар. Якщо присутні всі три складові, потрібно їхати. Якщо хоча б одна, можна подумати. – пише U-Jew

Під другим “К”, зауважимо, маються на увазі всі сакральні споруди – костели, храми східного обряду і синагоги.

У селищі Микулинці з усіма “трьома К” – повний ажур. Навіть більше, кожна з місцевих туристичних родзинок унікальна вже сама по собі. Взяти, наприклад, замок. Він не тільки один з найбільших і максимально збережених, але єдиний ЗАСЕЛЕНИЙ в Україні! Тільки в Микулинцях можна побачити у вікні суворої фортечної башти легкі фіранки і квітучу герань. Ще у 1920-ті роки графиня Юзефа Рей поселила тут свою улюблену служницю Анну. Сьогодні тут живе її дочка Стефанія.

А ще тут живе привид. Як стверджують перекази, на зламі XIX століття в замку жив місцевий коваль з красунею дочкою, яка народила позашлюбну дитину. Незважаючи на те, що часи вже були м’якші, ніж описував Шевченко, і доля Катерини дівчину з немовлям минула, але глузування сусідів і косі погляди батьків звели красуню в могилу. Дівчину, як незаміжню, поховали в шлюбній сукні. Незабаром серед замкових стін стала з’являтися напівпрозора дівоча постать в білому.

Микулинці, тоді ще Микулин, вперше згадується в “Повчанні” князя Володимира Мономаха (1096 г.). Назва села походить від храму на честь Св. Миколая (він же Микола або Микула). За княжої доби Микулин традиційно належав дружинам теребовлянських князів, а доходи з нього йшли їм “на шпильки”. Можливо тоді і склалася традиція, що серед поселення важливу роль відіграють жінки.

Зокрема, місцевий кам’яний замок в 1550 побудували за наказом господині Микулинців Анни з Йорданів (уродженої Сенявської), дружини краківського каштеляна і королівського скарбника Спитка Йордана.

Найтрагічніші події відбулися тут у 1675 році, коли під стіни твердині підійшло величезне турецьке військо. Багатотисячної орді яничар протистояло всього кілька сотень захисників, протягом 15 днів відбивали всі спроби штурму. Але ситуація була безнадійною. Щоб уникнути зайвих жертв, турки запропонували почесну капітуляцію –  у випадку здачі замку гарнізон і все що сховалися в замку цивільні зможуть безперешкодно його покинути. Але, як тільки захисники покинули стіни твердині, підступні османи вирізали всіх чоловіків, а жінок і дітей викрали в рабство…

Незабаром поляки відбили замок і на протязі майже трьох десятиліть турецького панування на Поділлі він перетворився в один з головних форпостів Речі Посполитої в протистоянні з Османською імперією. Після відходу турків з Поділля замок втратив військове значення і занепав.

У 1815 році замок викупив барон Ян Конопка, який відкрив тут суконну фабрику. Він значно перебудував комплекс споруд замку, а також витесав вузькі бійниці в широкі вікна.