Де у Тернополі можна побачити те, чого уже більше ніколи не буде (фото)

– Тернополян приваблює афіша червоного кольору. – розповідає Ольга Ваврик, заступник директора художнього музею у Тернополі. – Приходять подивитися на виставку. Афіша зацікавлює багатьох. Її автор – директор музею Ігор Дуда. На червоному фоні – серп, молот і череп як символ смерті. Ми знаємо, що радянська доба – це смерті, голодомори, депортації і у той же час напрямок мистецтва соцреалізм. Якщо дивитися критично, то до реалізму ці картини не завжди мали відношення. Це була своєрідна пропаганда. Фактор соціального оптимізму – у нас все добре, люди задоволені, колгоспники щасливі, робітники прагнуть працювати на користь соціалістичного розвитку.

До 7 грудня у музеї триватиме виставка: «Мистецтво тоталітаризму: соцреалізм». Велетенські картини – з фондів музею.

– У цьому році виповнилося 100 років з дня Жовтневого перевороту. – продовжує Ольга Ваврик. – Ми його, звичайно, не святкуємо, не пропагуємо, але, пам’ятаємо що була така дата і такий період в історії, який відобразився у мистецтві. На цій виставці ми представили найцікавіші і найхарактерніші твори, які позначені рисами соцреалізму. Це є живопис, графіка і одна скульптура. Це робота київського скульптора Олександра Скоблєкова, автора пам’ятнику Олександру Пушкіну, якій стоїть в центрі Тернополя. Скульптура називається «Робітниця». Дівчина у ватнику, як то кажуть. Характерний одяг для колгоспниці або робітниці заводу. А загалом, тут роботи відомих художників з України і з Тернопільщини.

Таку виставку у Тернополі демонстрували ще 10 років тому.

– Тоді були представлені інші твори. – говорить Ольга Ваврик. – А зараз в основному портрети передовиків виробництва. Якраз є твори Степана Нечая. Є портрет космонавта. Це якраз характерно для соціалістичного реалізму – зображати, як вони казали, «нових» людей. Є портрет Віктора Тарасова, колишнього начальника тернопільської автоінспекції. Він очолював автоінспекцію з 1972 по 1993 рік. Також представлені індустріальні пейзажі, кременецький цукровий завод, будівництво газопроводу «Братерство».

Усі ці твори великоформатні, вони розповідальні, у них цікавий сюжет і вони виконані на високому художньому рівні. Дуже багато з цих робіт художники творили на замовлення художнього фонду. У нас ще є багато портретів Брежнєва, Леніна. Це все імениті художники малювали. Але ми їх не виставляли. Показуємо більше нейтральні, можливо, щоб і не ображати авторів. Тому що у Радянському Союзі як було – мистецтво офіційне і неофіційне (конформісти). Але якщо художник хотів жити і годувати сім’ю,  він змушений був малювати на замовлення системи.

Усі картини радянської доби зберігають у спеціальному сховищі музею.

– Більшість цих картин нам передали з нашого обласного краєзнавчого музею у 1991 році, коли ми відкривалися. – продовжує пані Ольга. – Є такі, що надійшли до нас з Коропецького ліцею. Кілька років тому нам передали картину Ігора Бортника «Табір смерті».

Цей напрямок мистецтва нині дуже за кордоном.

– Колекціонери цікавляться, тому що там такого не було. – розповідає Ольга Ваврик. –  В Англії навіть є музей соцреалізму. Ці картини доволі цінні.

У сховищах ще зберігаються роботи, які працівники музею не наважуються виставляти.

– Є трьохметровий Брежнєв. – додає Ольга Ваврик. – Ленін є – і бюсти, і портрети. Проте ми вибираємо більш нейтральне того періоду.