Тернопільській біатлоністці подобаються норвежці і не подобається нова рушниця

Анастасія Меркушина – відкриття минулого сезону. Підіймалася на естафетний подіум у Поклюці на 2-му етапі Кубка світу, стала срібною призеркою чемпіонату світу-2017 в естафеті. У кількох гонках розстрілювала мішені з такою швидкістю, що дивувала навіть маститих тренерів.

Про те, як готувалася не тільки на один сезон, звикання до нової зброї, про ставлення до участі в естафетах, прогнози на сезон та успіхи молодшої сестри у біатлоні – Настя розповіла в інтерв’ю

– Настю, позаду тренувальні збори, попереду – сезон. Олімпіада, конкуренція в команді, великі очікування. Яким ти плануєш цей рік для себе?

– Цьогоріч ми дійсно працювали на межі, було дуже важко. Доводилося щодня контролювати всі показники, щоб не було перенавантаження, але водночас і недовантаження. Ми зробили ставку не на цей рік, а на кілька. А не так, щоби пройти олімпійський сезон і завершити кар’єру. Працювали так, щоб і цей сезон відбігати, й наступні. Хочеться, щоб це дало свої плоди.

– Олена Підгрушна нам розповідала про нову зброю, яку отримала команда. Ти призвичаїлася до гвинтівки?

– Це чи не єдине питання, яке турбує. Нові гвинтівки прийшли запізно, і я не впевнена, чи можу з нею нормально працювати. Я замінила важкий ствол на спринтерський. А це різна робота, інша техніка. І якщо чесно, то місяця замало, щоб повністю розібратись і звикнути до тієї легкості. Проте особливих проблем у стрільбі зараз немає. Перші старти покажуть, а далі буде видно. Вірю, все буде добре.

– Зараз усі радіють з приводу конкуренції за місце в естафетній команді. Засмутишся, якщо тренери не поставлять на вирішальну гонку сезону?

– Я намагаюся про це не думати. А кажучи про олімпійську четвірку, треба не забувати, що ми біжимо під українським прапором, і там немає “я” чи “ми”. Повинен вийти найкращий. Потраплю я чи не потраплю в число кращих, то вже таке. Якщо є хтось краще мене в цій країні, значить наша країна сильна. І це головне. Сподіваюся, що ми будемо максимально наближені до піку форми, і все нашій команді вдасться.

– Чи плануєш зосередитися на якійсь дисципліні?

– Ні, головне нарешті досягти стабільності. Скільки років я виступаю, для мене це завжди було важливо. І в юніорські роки, і в дорослому біатлоні я завжди старалась бігти всі гонки. На мене багато хто “гарчав”, мовляв, чому я не виграю ЧС серед юніорів. Але всі забували, що перед чемпіонатом світу ще була Європа , а після неї були ще старти, етапи Кубка світу, IBU – і всюди треба було виступати на рівні. Хочеться вигравати скрізь, або принаймні триматися на рівні.

– Як гадаєш, хто виграє загальні заліки?

– Усі звісно думають, що в чоловіків це буде Мартен Фуркад. Хоча особисто мені імпонують норвежці. Хотілося, щоб у когось із них вийшло. У жінок узагалі складно. В минулому сезоні Лаура Дальмаєр заслужено була кращою. Але зараз олімпійський рік, він важкий для всіх. Ми були на зборах з італійками, мені здалося, що вони дуже сильно виглядають. Тож можна очікувати і від когось із них прориву. Та й команда в них буде сильною. У жінок стільки зіркових прізвищ… Є з ким боротися.

– Як успіхи у твоєї молодшої сестри? (12-річна сестра Анастасії Меркушиної Олександра показує гарні задатки у біатлоні – Ред.)

Саша працює з великим запалом. Цікавиться біатлоном дедалі більше. Іноді проситься піти на тренування замість школи. А коли в школу не йде, то встає зранку і біжить крос. Багато часу проводить зі зброєю: у межах дозволеного робить холостий тренаж. Хоча ми пам’ятаємо, що вона ще маленька, їй не можна довго стояти зі зброєю, бо буде викривлення хребта. Але вона працює зі спусковим гачком, робить ментальні тренування, я їй допомагаю в цьому. І – сподіваюся, вона цього не прочитає – у сестри, більше перспектив, ніж у мене:)

Джерело – www.biathlon.com.ua