Яке ж насправді ставлення учнів і батьків до тернопільських вчителів

Сьогодні День Вчителя. Вітаємо усіх причетних до цього свята. Тих, хто вкладає свою душу в навчання маленьких та дорослих. Допомагає пізнавати світ і любити його через його різноманітність.

Тернопільщина – багата на педагогів, які обрали свою професію за покликом серця. Одна із них – Інна Вільямівна Чернецька – вчитель історії та правознавства вищої категорії Тернопільської загальноосвітньої школи №11, вчитель-методист, керівник методичного об’єднання вчителів історії, фіналіст конкурсу “Вчитель року” в номінації “Історія”.

– Інно Вільямівно, сьогодні учні, їхні батьки вітають вчителів із професійним святом, або ж уже встигли зробити це у п’ятницю, кажуть багато теплих слів та побажань. Але до вчителів ставлення не завжди однозначне, хтось згадує свої шкільні роки з радістю, інші й не вітаються з колишніми учителями. Згідно ваших спостережень, яке зараз ставлення до школи, до навчання у батьків та учнів?

– Якщо читати Фейсбук чи слухати випадкові розмови у транспорті, здається, що батьки та учні школу та вчителів чи то ненавидять, чи то зневажають Але на практиці це не так. Батьки ставляться з повагою, чудово співпрацюють з нами.

Також батьки навчилися ставитися дещо критично до роботи вчителів. Дехто просто любить поскандалити, але більшість батьків грамотно задають запитання.

Учні ж вчаться неохоче через відсутність вибору предметів. Адже в класі третина учнів, які хочуть знати набагато більше, ніж за програмою. А інша третина не хоче знати навіть мінімуму. Це ускладнює роботу, бо неможливо орієнтуватися на такі діаметрально протилежні групи в межах 45 хвилин.

– Які лайфхаки можете порадити учням, щоб використати роботу в класі максимально для засвоєння матеріалу і менше витрачати на повторення вдома?

– Лайфхаки придумують вчителі. Це їхнє основне завдання – пошук прийомів, методів, використання інформаційних технологій. Учням просто треба брати участь у роботі класу.

Більшість предметів можна вивчити на уроці. Якщо учень якісно працює 45 хвилин, він не буде перевантажений домашніми завданнями. Перегляд відео, завдання з аудіо- візуальними джерелами допомагають учням краще засвоїти матеріал, бо це наче 3Д, об’ємне комплексне сприйняття. І найголовніше – виконувати багато творчих і практичних завдань на уроці. “Те, що я чую – я забуваю. Те, що я бачу – я пам’ятаю, те, що я роблю – я розумію”- Конфуцій мав рацію на сто відсотків.

– Як ми уже згадували, то не кожного учня можна навчити на відмінно, в основному, напевно, через те, що не завжди є зацікавленість предметом, особливо у старших класах, коли більшість мають уже спрямування на вступ на певну спеціальність, але вчитель дає не лише інформацію. Що, окрім знань з предмету, може чи й повинен привнести вчитель  під час вивчення свого курсу?

– Головне завдання вчителя – навчити учнів вчитися. Не окремих дат чи фактів, а вміння шукати та аналізувати інформацію. Загальні знання та вміння навчатися дозволять дітям, молодим людям дати собі раду в будь-якій сфері.

Крім знань і вмінь, вчитель має подарувати кожному учневі віру в себе і свої можливості, віру в те, що ці можливості різні. Якщо учневі не дається фактичний матеріал, він, наприклад, може спрямувати свої зусилля на  якийсь творчий проект, тобто потрібно знайти саме свою сферу реалізації. Крім того, найважливіше завдання школи – соціалізація дітей, їх підготовка до майбутнього співіснування з іншими людьми в соціумі. І вчитель як психолог і педагог повинен бути модератором процесу соціалізації учнів. І, звісно, вчитель для учнів є другом: добрим, уважним, суворим, коли потрібно, і обов’язково з почуттям гумору.

– Звичайно, дати забуваються, імена історичних постатей теж… Але, напевно, в історії є й інша складова… Що головне хочете, щоб діти винесли після ваших уроків історії?

– З уроків історії варто виносити уроки історії. Я хочу, щоб учні зрозуміли загальні принципи економічних, політичних та культурних процесів. Це дасть змогу їм розуміти, що відбувається зараз в Україні і світі. Вони навчаться прогнозувати та аналізувати, чого очікувати далі.

І звісно, я дуже хочу, щоб учні знали історію для того, щоб усім недоброзичливцям можна було довести, що Україна – держава з давніми традиціями. А для цього потрібно знати, як формувалися територія, історію Церкви, писемності, знати українських винахідників та митців. Хочу навчити учнів пишатися Україною. А це неможливо, якщо нічого про неї не знаєш.

– На вашу думку, які особисті якості є найбільш корисними для роботи педагога?

– Педагогу потрібно пам’ятати, що він чи вона відчували, коли були дитиною і підлітком, щоб розуміти вчинки та емоції дітей. Бути креативними і веселими, бо діти не люблять, коли нудно. Бути високоосвіченою людиною, бо діти люблять отримувати відповіді на свої запитання та й цікавинки загалом. Також, коли вчитель справедливий та стриманий, учні виконують його вимоги. Говорити з учнями з повагою, пояснювати їм причини вимог чи обмежень, говорити: “Вибачте, що я запізнилася на 2 хвилини, бо мене затримали на нараді”, і учні не будуть запізнюватися тощо. Ставитися з щирою повагою до дітей, бути хорошим психологом. Бути дуже розвиненим в усіх сферах, особливо о стосується інформаційних технологій, багато подорожувати – це викликає у дітей повагу.

– А що  вам найбільше подобається у роботі?

– Подобається передавати знання – це притаманно більшості людей. Подобається сприяти формуванню нових яскравих особистостей. Подобається набиратися енергії від дітей і молоді. Вчителі залишаються довго молодими.

Ірина СКОРОБОГАТА