Ким у Тернополі досі лякають маленьких дітей

Як же це важливо усвідомлювати себе на своєму місці. І в роботі… і в житті. А ким ви лякаєте своїх дітей? Правильно, дітей не варто лякати – ні темрявою, ні Бабаєм – комплексів їм в житті і так буде кому додати. Краще пояснювати, ґрунтуючись на здоровому глузді і виховувати сміливу та спокійну особистість.

А от що розповіла моя хороша подруга.

Чи не в самісінькому центрі її трирічний син влаштував істерику – так хотів морозива. І не кажіть, що треба було купити ще – як на мене, дві упаковки перед цим більше, ніж достатньо. Але обуренню не було меж – тому малий ласун, розійшовшись не на жарт, ляснув пухкенькою долонькою маму в щоку. Інна отетеріла. Ну і хто б ви подумали «розрулив» ситуацію краще, ніж будь-який дипломований психолог?!

Поки Інна приходила до тями і роздумувала, як вийти із ситуації, бо та тільки розгоралася, хтось позаду стиха гукнув до неї. Циганка з купою циганчат. Оточили, а в Інни тільки одна думка – сумочку ближче до себе, руку в кишеню і, головне, в очі не дивитися.

«Я все владнаю»

«Звідки вони такі небайдужі, ще зараз загіпнотизує» – захвилювалася подруга.

Але молода циганка, злегка нахилившись до рум’яного й чистенького хлопчика, неголосно промовила: «Як будеш такий злий – заберемо тебе в темний ліс». І пішла собі з дітьми. Вся в брудному одязі і в теплих шкарпетках з тапочками.

«Мамо, я більше не буду… я не хочу жити в лісі… там, де вовки і ці брудні люди…»

От цікаво, що ви думаєте з цього приводу? Як ви пояснюєте дітям, що на батьків кричати не можна? Одне тішить – цигани чудово усвідомлюють свою роль в суспільстві і, по-моєму, не дуже цим переймаються і виконують її достойно. От якби всі так – робили те, до чого душа лежить і те, що вміють найкраще…

Бо для багатьох у нашій країні легко – красти і переконувати когось, що не крадеш…

Наталя ВОЛОТОВСЬКА