Як мандрувати за невеликі гроші – досвід тернополянина Володимира Стуса

Якщо ви не наважуєтеся досі на те, щоб вирушити в мандри, бо: мало вільного часу, грошей, немає можливості залишити усі справи, роботу, то це інтервю саме для вас. Тернополянин Володимир Стус розповість, як правильно організувати час і зекономити кошти, а також, – як зібрати найбільше позитивних вражень під час мандрівки чи то за кордоном, чи рідною Україною.

– Куди була твоя перша мандрівка, скільки тобі тоді було років?

– Перша самостійна, усвідомлена, мандрівка була в травні 2016 року. Мені тоді було 22 роки. Це був дводенний похід у природний заповідник “Медобори”, що біля міста Сатанів. Саме в цій подорожі усвідомив, наскільки цікавим може бути світ і Україна. Навіть зовсім поруч.

Я почав вивчати історію області. Дізнався, що в нас є понад 30 замків і їх руїн, що проводять безліч фестивалів для популяризації туризму у нас та сусідніх областях. А потім ціле літо був в мандрівках.

–  Якому транспорту віддаєш перевагу, коли подорожуєш? Чому?

– Власним ногам. Вони завжди приведуть мене туди, куди потрібно. Та й дійти я можу туди, де машина не доїде. Але, якщо я вирішив дістатися до свого пункту призначення, то всі засоби підходять. Все, що рухається може допомогти в мандрах автостопом.

– До речі, як краще подорожувати – самому чи в компанії туристів?

– Все залежить від того, для чого ви мандруєте. Якщо хочете пізнати себе і світ – їдьте самі. Якщо хочете перевірити свого партнера – їдьте разом з друзями чи дівчиною-хлопцем. Якщо хочете перевірити міцність почуттів і надійність партнера, обов’язково відправтеся у спільну мандрівку.

Мандри – чудовий спосіб перевірки стосунків. У дорозі ви забуваєте про всі проблеми вдома. Тут важливий – тільки рух і насолода моментом.

–  Як обираєш місце, куди їхати? Де побував і де плануєш побувати?

– Так завжди трапляється, що більшість моїх пригод самі мене знаходять.
Першу мандрівку в Медобори мені запропонували незнайомі люди через групу в одній із соціальних мереж.

Потім були фестивалі та замки – Кременець, Сидорів, Збараж, Луцьк, Івано-Франківськ, Львів. Сплав по Дністру (40 кілометрів). Кожного літа обов’язково відвідую  Бакоту і Шацькі озера. Побачив на власні очі також і водоспади: Джуринській, Ялинський (26 метрів, найбільший водоспад України); водоспаді Гук. Пройшли половину незабутнього Чорногірського хребта (3 дні).  Побували на прекрасних Мармаросах, на кордоні з Румінєю (3 дні). Піднімались на гору Хом’як і Буковель.

Постійно відвідую музичні фестивалі та фестивалі їжі й туризму по всій Західній Україні.

З міжнародних поїздок – 31 день мандрами Туреччиною, Грузією та Вірменією. Майже 4 000 кілометрів.

У Туреччині пройшли 140 кілометрів за 11 днів по Лікійській стежці, що на Півдні країни. Потім за 2 дні пройшли 44 кілометри в Кападокії, центральна частина країни. Об’їздили всі регіони Грузії за 11 днів – Батумі, Тбілісі, Казбегі, Ананурі, Гудаурі, всю Кахетію, Кутаїсі. Тільки через погодні умови були змушені скасувати Сванетію. У Вірменії були 4 дні, бачили озеро Севан, Хор Вірап з Араратом і гуляли Єреваном.

І все це за останні 14 місяців! В середньому, за літо, я проходжу пішки 800 кілометрів (за даними фітнес браслета).

– Ого! Це чималий список місць! А яке місто (країна) сподобалися настільки, що міг би й залишитися там жити?

–  Це однозначно Україна. Але мрію відвідати Нову Зеландію. Це єдина країна у світі, яка може мене забрати від України.

– Під час подорожей трапляється багато пригод. Яку розповідаєш залюбки?

– Я помітив, що всі проблеми, які стались зі мною в мандрах через місяць-два вже не виглядають такими страшними, а навпаки – змушують усміхатись.
З усмішкою згадую першу ніч в Туреччині, на Лікійській стежці. Тоді була найсильніша гроза, яку я бачив у житті. Намет ледь не поламало. Доводилось тричі за ніч виходити майже голим під дощ і вітер, щоб обкладати намет камінням та накривати тентом. Також пам’ятаю, як в ботанічному саду Батумі я дві години повертав гроші за ночівлю, тому що там не було умов, про які нам розповідали на касі. І о 21-й вечора ми з дівчиною стояли без місця ночівлі, але один охоронець запросив переночувати в нього, в саду разом зі здоровенними алабаями. І це була одна з найкращих ночей в моєму житті.

Тепер розумію, що будь-яка проблема під час мандрівки завжди дає можливість саму себе вирішити і результат буде кращим, ніж ви планували.

– Чим відрізняються подорожі Україною і закордонням? Що нового можна побачити-дізнатися в рідній країні?

– Коли починаєш мандрувати, розумієш, що у всіх є проблеми, незалежно від країни, національності, віку чи статті. Всюди є корупція, проблема з владою, економікою і так далі. Але люди всюди щасливі. Вони усміхаються тобі постійно, коли ти просиш у них допомоги. Вони відкриті.

І це залишає в твоєму серці слід на все життя. По-іншому починаєш дивитись на власні потреби та проблеми. Усвідомлюєш, якщо ти маєш роботу, можеш харчуватись 2-3 рази в день, маєш власну хату, можливість ночувати під дахом і прийняти душ, отримати освіту – ти сміло можеш віднести себе до 25% найбагатших людей світу.

А мандри Україною – це обов’язковий пункт для всіх. Ви не уявляєте, наскільки багата на історію та можливості наша країна. І коли їжджу за кордон, я представляю собою свою країну. Люди бачать Україну в мені. Це відповідальність. Тому потрібно хоч щось знати про власну історію та культуру.

–  Скільки грошей береш з собою в дорогу? Як ставишся до коштів під час подорожі – економиш чи легко тратиш?

– Я аналізую всі потреби перед поїздкою – дорога, харчування, ночівля, сувеніри, екскурсії.

Вважаю, що не варто економити гроші на емоції. Можливо, такого шансу більше в житті не буде.

Краще потрачу пару доларів на музей, ніж на вечерю. І якщо я відчуваю, що це мені справді потрібно, то вільно трачу гроші. Наприклад, ми потратили 55 доларів на повітряну кулю в Кападокії. Але зекономили 100 доларів, тому що тоді був не сезон. А спогади залишилися на все життя.

Початківцям у мандрах варто розуміти, що більшість цікавих місць, музеїв, заповідників – все платне. Є свої нюанси, як обійти контроль, але це вже для екстремалів.
Але автостоп і каучсерфінг (можливість ночувати у місцевих) може зекономити вам до 80% всіх витрат!

–  Що береш із собою окрім грошей – книги, їжу; що привозиш додому – сувеніри, подарунки?

– Беру обов’язково хороший настрій та щиру усмішку. Цю валюту приймають в будь якій точці світу.

Але список речей, які беру в мандрівку складаю детально. Не потрібні зайві квлограми у горах, повірте. Вся інформація є в інтернеті і бувалі мандрівники завжди радо поділяться секретами.

А привожу додому емоції та спогади на все життя. Спочатку ти ходиш, як лампочка – світишся, а люди це бачать і “летять на світло”. Ну, і в кінці, якщо фінанси дозволяють, приводжу щось з їжі, алкоголю (Грузія), або красиві речі ручної роботи (Туреччина). Все залежить, що вам більше до душі.

– Як змінюють тебе мандри? І чи змінюють взагалі?

– Мандри –  це найкращий та найлегший спосіб, щоб вивчити світ та себе. Ви вже ніколи не повернетесь після мандрів додому зі старими думками і поглядами. І це вражає. Ще місяць назад ви дивились на речі під одним кутом і були на 200% впевнені, що праві. Але ось, якась випадкова зустріч, зі стареньким дідусем чи дитиною, десь на дорозі, посеред гір, міняє вас на все життя.

Мандри – ваш особистий шлях евакуації, коли світ стає важким. Це приголомшливо.

–  Що порадиш тим, хто скаржиться на відсутність часу, досвіду, коштів, аби подорожувати?

– Я завжди згадую, що у всіх людей на світі є 24 години на добу. Але чомусь всі живуть по-різному. Вибір за вами.

Вам не обов’язково кидати всі справи і їхати пізнавати Африку. Почніть з власного дому, міста, області. Ви знаєте історію свого міста, села? Які там відбуваються фестивалі? Які є цікаві місця в області?
Повірте, будете вражені, що ніколи не знали історію певного будинку, хоча 20 років ходите попри нього на роботу.

Але обов’язково перед своєю поїздкою зніміть “рожеві окуляри”, адже вони мають звичку розбиватись склом всередину.

– Твої побажання читачам сайту Про Те.

– Не бійтесь мандрувати. Пізнавайте себе та світ. Насолоджуйтесь моментом. Вірте в себе.

Мандрівку сприймайте не тільки як переміщення в просторі. Подорож – це саморозвиток. Отримання нових знань – теж подорож. Пізнання себе – це подорож. Вихід із зони комфорту – це подорож. Створення чогось – це подорож. Спілкування з людьми – подорож. Осмислення та усвідомлення того, що відбувається – подорож. Будь-який життєвий досвід – це подорож. Неважливо, скільки міст і країн ви відвідаєте та побачите. Зробивши крок вперед, ви розпочнете свою подорож. Навіть, якщо фізично залишаєтесь на місці.

Спілкувалася Наталія Червак