Тернополянин ночами чує голоси і записує їх

0
1847

Це як в отому вислові зі старого кіно «спортсмен, красень…», тільки можна перераховувати довго: поет, журналіст, мандрівник, і, як нещодавно дізналася, ще й художник. Все це про одну людину, добре знану тернополянам. Богдан Боденчук розповів, що повертається в поезію після затяжної перерви. За цей час зібрав у свою колекцію захоплень нові досягнення.

– Якби ти описав своє життя одним словом, яким бив воно було?

– Яскравим. Я стараюсь жити так, щоб кожного дня відчувати нові емоції, бачити яскраві барви. Знаходити щось особливе у кожному дні. Помічати деталі у звичайних речах. Краще прожити життя, як комета, яскраво згоряючи, ніж просто постійно світити на небі.

– Що найбільше полюбляєш робити, чим захоплюєшся?

– Найбільше люблю подорожувати і відкривати нові міста. Мене цікавить все. Люблю творити, створювати щось нове. Коли ти береш чистий лист паперу і на ньому через 10 хвилин з’являється новий вірш чи малюнок… Розумієш, що з нічого виникає все. Вже понад два роки, як працюю в журналістиці. Ця професія і займає більшість мого вільного часу.

– Яке місце в житті займає поезія?

– Основне. Спробувавши писати один раз, розумієш, що вже ніколи не залишиш. Особливо, коли в тебе виходить перша збірка, через рік – наступна. Перемоги у міжнародних конкурсах, публікації у журналах, спілкування із читачами на презентаціях. Знайомство із справжньою поезією. Спроби творити розпочались з літературної студії 87, яку створили у педагогічному університеті. Були зустрічі, які давали зрозуміти, що література має бути вільною. Необмеженою римами, чи іншими будь-якими канонами. З початком 87-ї студії розпочався і мій шлях. Тож в поезії я вже 10 років.

– Коли краще пишеться?

– Коли маю бажання. Писати можна завжди. В поїзді, коли йду на роботу, коли подорожую. Але я можу писати тільки вночі, коли навколо тиша і перебуваю сам із собою. Коли звідкись приходять ті голоси, які вимушений записати. Фактично поет – це провідник, який просто записує слова, надиктовані кимсь.

– Чому поет перестає писати?

– Буває, відчуваю, що просто вичерпався. Після презентацій збірок я завжди залягаю на дно. Так було і після збірки «Море», і після – «Пострілу». Мені література на певний момент стає нецікавою. Хочеться із шуму втекти у тишу. Література – це, як риболовля. Важливий процес, а не результат, важлива тиша, щоб зловити свою рибину.

– Чи важко потім повернутися в стрій?

– Думаєш, чи варто взагалі повертатись. Це, як після невдалих відносин, чи зради. Задумуєшся, а чи варто розпочинати знову. В літературі тебе ніхто не чекає, тут ти маєш виборювати своєю наполегливістю своє місце. Аудиторія, яка тебе ще рік читала кожного дня. Переключається на нових поетів. Тому потрібно розпочинати все з самого початку. Звісно вже є твоє прізвище і простіше організувати виступ, чи отримати запрошення на фестиваль. Але потрібно пам’ятати, що література, як жінка, якщо ти себе з нею поведеш не так, вона може просто одного разу піти, або ти прокинешся і зрозумієш, що це не твоє і теж просто йдеш.

– Нещодавно відкрила тебе як художника-аматора. Що малюєш і коли?

– Переважно пишу квіти. Вони швидко можуть зів’янути і тоді втрачаються яскраві барви.

– Картини нагромаджуєш чи роздаровуєш?

– Усі картини роздарував близьким мені людям. Тому, якщо у вас є моя картина, ви автоматично стали особливою людиною у моєму житті. Для чого те, що творю, ховати у себе в квартирі? Це – егоїзм.

– Про особисту виставку не думав ще?

– Я ніколи не біжу за славою. Просто в певний момент хочу написати вірш. А потім можу три місяці не писати. Так само із картинами. Мені важливіший процес, фарба на руках, цей особливий запах, кава на балконі. Я отримую від цього задоволення. Тому ніяких виставок.

– У якому ремеслі ще себе пробував?

– За студентських років ще грав у гурті на бас гітарі. Але гурт розпався. Я за гороскопом Овен і мені цікаво все. Зараз пробую себе у ролі телеведучого.

– Чи легко переключатись з однієї справи на іншу? Кажуть, на все не вистачить часу і себе. Не боїшся загубитися у своїх захопленнях?

– Так, але потрібно розуміти, що якщо займаєшся всім, то не займаєшся нічим. Щоб досягти успіху, потрібно жити однією справою і кожного дня систематично приділяти час своїй справі. Мені важливі власні емоції, а не відгуки чи слава. Тому я пишу і вірші, і картини.

– Краще спробувати себе у різних ролях, чи завжди залишатися собою?

– Потрібно мати власне я, свою думку, свої погляди на цей світ – це і робить нас особливими. Займатись тим, що приносить радість. Не думати про гроші, коли щось робиш. Усім не догодиш, але якщо можеш допомогти, то допоможи. Просто не потрібно зраджувати самому собі заради когось. Вас мають сприймати такими, як ви є. Не потрібно грати ролі. Світ і так – театр.

– Скільки часу приділяєш соціальним мережам? Чи відаєш перевагу живому спілкуванню?

– Я обожнюю живе спілкування, коли бачу емоції людини, її усмішку. Деякі хороші друзі живуть далеко, тому мережа потрібна для спілкування. Наприклад, Інстаграм використовую, як альбом, щоб через рік можна було побачити, чим я займався у 2017.

– Твої побажання онлайн журналу Про Те.

– Живіть яскраво, будьте завжди собою, робіть те, що приносить вам радість, старайтесь більше відпочивати і приділяти увагу рідним. Робіть маленькі дрібниці, ламаючи систему, менше слухайте, що про вас говорять. Якщо говорять, ви – яскрава особистість. Подорожуйте. Особливо до моря. І зустрічайте схід сонця із коханою людиною.

Запитувала Наталія ЧЕРВАК

 

 

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ