Живу виставку, яка є важкою для сприйняття, відкрили у Тернополі

У Тернопільській Арт-галереї відкрили виставку «163. Мистецтво заради памяті». Автор ідеї, архітектор, митець Ростислав Бортник за допомогою зерна, яке є найбільшим багатством України, пропонує наочно побачити масштаби втрат України внаслідок Голодомору.

Перебуваючи в залі арт-галереї, сам на сам опиняєшся в приміщенні із мільйонами зерен пшениці, де кожна зернина символізує життя. Віденський архітектор, бережанець за походженням, Ростислав Бортник каже, точні дані про кількість загиблих в часи Голодомору в Україні, важко знайти. Назва проекту 163 – символічна.

– За основу моєї виставки, я взяв «постанову про п’ять колосків». – каже митець. – І порахував, що приблизно в тих 5 колосках було по 163 зернини. За цю жменьку зерна люди помирали. І ми мусимо кожен задуматися над цим. Якщо б не було трагедії 20 століття, то населення України б зараз сягало 84 мільйонів осіб.

Тернопільщину та трагедія, на щастя, не зачепила. Але наша область прийняла багатьох постраждалих у той час.

– Виставка дуже важка, бо розкрита найбільша трагедія України, яку передають зерном. – Говорить заступник директора краєзнавчого музею з наукової роботи Микола Проців. – І ті цифри, чи 20 в хвилину, чи 1068 в годину, чи 28 063 в добу – це жорстоко. Але нині приїхали мама, друзі. І приємно, що хлопець з Бережан, навіть з села Посухів, може мати таку виставку.

Попередньо виставку хотіли показати у рідному місті інсталятора – Бережанах. Коли ж дізналися, що спершу її побачать тернополяни – сусіди й друзі Ростислава Бортника приїхали в обласний центр.

– Ми разом жили, на одній вулиці. – Розповідає Володимир Івашко з Бережан. – Хочу сказати, що ще з перших класів мистецтво йому вдавалося. Він завжди хотів щось зробити для України, для нашого українського народу. Завжди брав участь у різних проектах. Надіюся, він не зупиниться на цій виставці і буде працювати й надалі.

Головною ідеєю проекту «163. Мистецтво заради пам’яті» було не лише показати, скільки людських життів забрала комуністична влада.

– Зерно, коли кинути в землю, то воно, навіть і якщо вмре, то проросте. – каже автор проекту Ростислав Бортник. – І от я хочу засіяти його і створити живий монумент кожному українцю. Але засіяти його не за містом, в полях, а на клумбах тут, навіть перед театром. Ви можете уявити? В серпні вже будуть колоски і діти запитуватимуть вас: «Чому тут росте пшениця?». І ми мусимо відповідати. Це буде продовження історії.

Виставку вже побачили у Відні, Тбілісі, Києві, Тернополі. Опісля вона поїде у Полтаву та Кропивницький.