Тернополянка розповіла, як патрульні зіпсували їй 8 березня

Сьогодні дзвонить моя знайома лікарка і розказує таку бувальщину:

«Це мав бути прекрасний весняний день… І не тому, що 8 березня – Цеткін тут ні до чого. Я просто як повітря потребую моментів, коли вся сімʼя у зборі їде на відпочинок. Або йде. Або їде машиною в парк годувати голубів… Це буває дуже рідко. Так. Але вчора ввечері ми зібрались поїхати погодувати малюка в одному з тернопільських закладів – після його ГРВІ не лише йому, а й нам треба були приємні враження.

Чоловік, який був за кермом нашого старенького вітчизняного авто, повернув у недозволеному місці, і за кілька хвилин нас вже притиснули до стінки стражі порядку. Я вийшла послухати.

Дуже прискіпливо оглядали кожен документ. Скептично заявили, що чоловік мав би знати, що повертати заборонено. Зрештою, був знак. Мій залишався спокійним (тоді як я закипала) і пояснив, що ніколи цією дорогою не робив поворот по тій причині, що такої потреби не виникало. А знак не підсвічений був – тому і пропустив.

На мої вмовляння, а потім вже і реальні роздратовані просьби, поліцаї сказали: «Та це ж всього лише 250 грн!» Зрештою, як пояснив мені потім юрист, вони могли обмежитись просто попередженням. Я їх просила про це попередження!

Мене вразило, що, виявляється, міру такого покарання за паркування, поворот тощо, патрульні мають право визначати «в індивідуальному порядку, керуючись особистою оцінкою ситуації». Ті патрульні могли обмежитись і усним чи письмовим попередженням. А вони зразу «бахнули» штраф. Чим керувались?!

Справа зовсім не у тому, що моєму чоловікові доведеться заплатити штраф 250 гривень… Але особисто для нас це – була можливість раз за стільки часу виїхати побути разом. І ця можливість була таки спаплюжена.

І зовсім не в тому сум, що мої прохання про помʼякшення покарання на честь вчорашнього свята не мали жодного змісту. Іронічно посміхнувшись на зауваження, що ніхто не зробив аварійного прецеденту, що ми вперше з чоловіком за останні кілька місяців нарешті кудись вибрались, про  те, що в салоні кашляє мала дитина, мені відповіли: «Так завтра хтось казатиме, що в нього в мами день народження, зрештою, що таке 250 гривень?!».

Поки нам виписали штраф, минуло немало часу. У результаті – нам довелось просто погуляти в парку, бо настрій трохи було зіпсовано…

Я усвідомлюю, що читачі будуть захищати поліцаїв. Так, я теж їх до цього часу захищала від нападок невдоволених громадян. І все ж, я у них уточнила ще таке: я живу в такому районі, де постійно ганяють авто, регулярно ігноруючи червоне світло, регулярно порушуючи правила дорожнього руху і так далі. Один із патрульних відповів: «Отже тим, хто там порушує – поки-що пощастило, бо там ще не встановлено камери спостереження і немає достатніх ресурсів для того, щоб пускати туди патрульну службу».

І це сказав мені поліцай.

На моє запитання:«То як там немає камер, то як стається ДТП, то водію авто, виходить, теж просто пощастить, що його не зловлять на гарячому?» він ствердно кивнув головою.

А нам, виходить, не пощастило…

І вже коли ми, трохи отямившись від неприємності, проїхали вниз – то звернули увагу на таксі-шевроле, яке зухвало стояло поруч із Філармонією у недозволеному для паркування місці. Мені дуже хотілось би дізнатись, чи таксиста того оштрафували у часовому проміжку з 19 до 20 години. 8 березня 2017 року. Всі знають, що таких випадків, коли патрульні не встигають це зробити, безліч.

Роблю висновок, що совковість таки зберігається. Від мого чоловіка не пахло алкоголем, він не грубив, а спокійно предʼявляв усе, що ті його вимагали показати. А що думають читачі? Як нам поступити в цій ситуації?».

Постскриптум. Що ж… пораджу тільки своїй подрузі, яка потрапила в цю неприємну ситуацію, заспокоїтись і, коли до неї за медичною допомогою звернеться хтось із тих патрульних – просто назначити їм ліки не за 25 гривень, а аналог за 550 гривень, таким чином «відбивши» у фармацевтичній інстанції своє привітання у день Весни.

Адже індивідуальна оцінка їхніх матеріальних спроможностей гратиме велику роль… Хоча, шкода, що в час, коли відбувається так зване становлення правди і порядку в країні, трапляються такі ситуації.

Валерія ДУМАНСЬКА