Не нав’язувати іншим свої примітивні погляди – закликає тернополянин Володимир Гевко

– Зупинись! Ні, я не піду!, – кричав на світлофорі до мами хлопчик років п’яти, котра тягнула його на червоне світло на інший бік.

Неймовірно, але він віднайшов у собі ресурс, щоб чинити опір дорослому материнському авторитету і вона зупинилась.

Вона також була молодою, але ментальний розрив між ними очевидний.
Мусимо визнати, що Україна, котру ми збудували – неякісна.

Вона працює через раз, часто глючить, у ній пропадає звук та зображення і величезне енергоспоживання.

Її би навіть пасувало здати по гарантії, але нема кому. Для країн не існує сервісних центрів.

Тому наше основне завдання – не чинити опору тим, хто прийде після нас.
Не нав’язувати їм наші примітивні світогляди, нав’язливі ідеї та вологі закомплексовані сподівання. Ми несемо на собі спадок радянщини і закостенілості, червивого анекдотичного хохляцтва. То ж мусимо зосередитись і втримати оце все в собі і не заразити ним наших дітей.

Як героїня Сігурні Вівер, обійміть свого Чужого обома руками і тримайте з усіх сил, бо він рветься назовні.

Наша величезна біда зараз у тому, що покоління ідуть дуже щільно, впритул одне до одного і ми просто передаємо багато того, що давно варто ампутувати і викинути на смітник. Ми витягуємо запилючені і потрачені міллю прадавні досвіди і гордо передаємо їм на повноліття, як не знати шо.

Хай вони краще згенерують свої світогляди, які матимуть всі шанси бути кращими за наші.

Погляди, які матимуть всі шанси бути кращими за наші.

Hey! Teachers! Leave them kids alone

Володимир ГЕВКО