Мильні пустощі від Сови або Як Олена Головіна переварює життя у мило

Аспірант Оленка Головіна з Києва свій темперамент, а також драматизм, що притягує у своє життя переварює у мило. Дівчина за знаком зодіаку Близнюки, тому вона вважає, що близьким із нею непросто. Її настрій може швидко змінюватись, а від того і стосунки з близькими.

Багато думає над тим, як на очах змінюється світ. Приміром, про економічні зміни, зокрема в Україні, їй не дає забувати співвідношення її заробітної платні і цін. Однак найбільше дівчину непокоять особисте життя і незакінчена дисертація. Каже, що час од часу хоче видалити свій профіль у Фейсбуці. Соціальні мережі крадуть час, який вона може витратити на миловаріння.

Оленка Головіна каже, що миловаріння дозволяє зняти напругу, розвантажити мозок від звичайних буденних справ і поганих думок. А потім з новими силами повертатися до своїх студентів. Оленка Головіна – асистент у Національному університеті харчових технологій. Туди вона вступила за порадою батьків.

– Це був не зовсім мій свідомий вибір, –  ділиться. –  Хоча в свій час вони дали мені право обирати, але це було дуже умовно. Я розуміла, якби обрала іншу спеціальність, то вони б погодились з моїм рішенням, але водночас це б їх дуже засмутило.  У результаті, я  за спеціальністю технолог цукру.

У вільний від науки час Оленка варить “мило від Сови”. Так називає свою роботу авторка, що аж ніяк на мило і не схоже. Найчастіше клієнти використовують його замість хатнього декору.

– Чути подібне дуже приємно, але ще приємніше, коли все ж таки милком користуються. – сміється. – Мило, як і будь-який продукт, має термін придатності. Те, що можна купити в крамниці, звичайне. Натомість, у декоративне мило майстер вкладає душу, думки, міксує кольори і запахи, змінює форми.

Приміром, я намагаюся вдосконалюватись, підвищувати рівень складності виробів, розвивати майстерність. Коли щось не виходить, то перероблятиму доти, доки не буду повністю задоволена результатом.

Ідеї приходять спонтанно і в голові виникає сотня можливих варіантів заливки. Іноді дівчина черпає натхнення в інших майстрів.

– Найскладніше робити мило-тістечка, адже треба довго обдумувати процес, – пояснює. – Подумки виливати деталі, перемішувати шари, вибирати кольори, що краще один до одного б пасували і як потім все зібрати в одне мило. Ще важче з конкурсними роботами. Адже тут треба вражати! Не підійде просто мило з форми – це може зробити кожен! Потрібно придумати щось оригінальне!

Миловарінням Олена зацікавилася ще студенткою цілком випадково. Якось вона натрапила сторінку миловарів у Живому Журналі, де вони викладали свої вироби.

– Це мене дуже захопило, не уявляла тоді, як можна створювати таке власними руками. – каже. – Після закінчення вишу до мене повернулась ця ідея. Я шукала поради в інтернеті, запитувала досвідчених миловарів на форумах, у соцмережах, дивилась відео на ютубі. Розбиралась чим відрізняється мило «з нуля» і з основи, які є види основи, барвників, що можна, а чого не можна додавати у мило і таке інше. Навчання триває. Я і досі шукаю нові ідеї та прийоми.

Дівчина каже, що вона дуже сентиментальна із легкістю прив’язується до людей та речей. Але з людьми, на відміну від речей, складніше. Адже вони, зазвичай, розчаровують, навіть найближчі і ті, від кого найменше цього чекаєш.

– Звісно, кожен раз це боляче, але саме й це загартовує і дозволяє позбутися ілюзій. – ділиться. – Можливо тому я й навіть обираю для читання книжки, які можна проковтнути за ніч. Які б захоплювали, але водночас не забирали багато душевних сил і змушували сильно думати. Тому я навіть не маю чим хвалитися з прочитаного. Приміром, Меделін Ру «Притулок», Рут Веа «У лісі-лісі темному», Крістіна Бейкер Клайн «Сирітський потяг» і ось щойно дочитала Гарлан Кобен «Твоя перша остання брехня». З фільмами так само, я стараюсь дивитись усі прем’єрні фільми. З останнього дуже зачепила стрічка «Прибуття». З вистав улюблена «Минулого літа в Чулімске» театру, що на Подолі. Ходила на неї безліч разів, вже навіть не порахую скільки. Натомість оперу не люблю.

Любов ЛАЗУКА