Жителька Тернопільщини розповіла, що відчуває жінка, коли її чоловік іде воювати

На сайті «Пульс Кременця» опублікована розповідь Лідії Макаренко-Іванюти про те, що відчуває жінка, коли її чоловік йде на війну

«Сьогодні вночі мій чоловік знову поїхав в зону АТО. Всім нам важко, але більшість українців вже звикли до щоденної статистики вбитих, ранених і взятих у полон. Людина звикає до всього, навіть до жахів війни.

Я ніколи не сприймала серйозно професію чоловіка. Його робота військового у мене викликала асоціацію із рухом толкіністів (форма, устав, звання, і. т.п.). Адже у мене, як і в більшості сучасної молоді, інші стереотипи про успішних людей. Можливо він через це при першій можливості пішов на пенсію (у нас різниця у віці 12 р.).

Займався бізнесом, пізніше я ходила на роботу, а він вдома доглядав нашу донечку. Все було просто чудово! Мій чоловік прекрасно справлявся із цією місією. Він терплячий, спокійний, неконфліктний. Тато для донечки – все, і це взаємно! Повна ідилія.

І тут почалася війна. Я знала, що він не зможе всидіти дома. Я була впевнена, що він зробить все можливе, щоб бути там де вирішується доля нашої держави. Хоч він ніколи не бив себе в груди, який він щирий патріот! Просто зібрався і поїхав на війну. Не чекав повістки, не ховався за свої хвороби чи малу дитину. Війна забирає життєві сили, він схуд, посивів, змарнів.

Дуже важко зустрічати і проводжати на фронт кохану людину. Тут слова зайві. Просто кожен день, чекаючи дзвінка, молишся на телефон. Почуєш голос у телефоні, значить, день прожито. І так кожен день, щохвилини живеш новинами з фронту».