Про 500-гривневу купюру, аборигенів і уявне життя

Уявне складає величезний шматок нашого життя. Є безліч дрібних і не дуже домовленостей між людьми, котрі існують тільки у форматі цих домовленостей і ніде більше.

Системи права, освіти, фінансів функціонують лише тому, що ми всі погодились з їх правилами. Як гра, котра існує лише тоді, коли всі грають у неї і ніколи поза тим.

Номінальна і реальна вартість 500-гривневої купюри існує лише в межах домовленостей фінансово-банківського сектору і нема жодного джерела, де можна прийти і звіритись чи справді ця банкнота відповідає певній горі продуктів. (ну як горі, тепер вже гірці). Уявність номіналу гарно ілюструється в екстремальних умовах, де за 500 гривень можна купити пляшку води. Гуцули дуже добре січуть цю умовність, здаючи свої халупки у лижний сезон. А для австралійського аборигена вона буде просто кольоровим папірцем з підозріло рідними рисами молодого Сковороди.

Чи графік курсування громадського транспорту? Ми, взявши за основу дуже умовний відлік часу, чекаємо на зупинці виконання тристоронніх домовленостей між владою, людьми та перевізником. Але водії періодично з’їжджають з маршрутів, вочевидь розуміючи абсурдну екзистенційність життя.

Дуже умовними є канони краси та моди, котрі мігрують протягом століть разом із культурними метаморфозами. Але ми всі щосили пнемося відповідати стандартам, бо це наша гра, ми все життя тренувались у неї грати і не хочемо сидіти на лавці запасних.Ми всі домовилися про восьмигодинний робочий день і п’ятиденний робочий тиждень. І навіть коли ми з робочих переходимо в ранг роботодавців – продовжуємо жити згідно загальних домовленостей.

Але справжні наші проблеми починаються там, де ми починаємо жити уявою інших людей. Тотальна фрустрація, різниця між реальним і очікуваним (уявним?) псує нам поточний, в принципі, дуже навіть непоганий день. Наші уявні проблеми шляхом психосоматичного впливу перетворюються на цілком реальні неврози та депресії.

І ми по новому колу ідемо з умовно-уявною 500-гривневою купюрою в аптеку чи на прийом до умовно-уявного психотерапевта. Щоб він придумав нам нову, ще сильнішу уявність, бо стара зламалась.

Володимир ГЕВКО