Турецьке невдоволення чи вправність чужого ляльковода?

Світ жахнули кадри теракту у Стамбулі – сотні загиблих, тисячі скалічених. І ось, не минуло й місяця, а у країні сонця, відпочинку й “олл інклюзів” військові намагаються захопити владу.

Що відбувається насправді?

Турки невдоволені керівництвом Ердогана і правлячої партії чи чиясь ” вміла” рука смикає за потрібні ниточки?

Отож, чи задоволені турки владою? Про це я розпитав у своєї хорошої знайомої, яка виїхала до Туреччини досить давно і влаштувала своє життя поблизу курортної Анталії.

Вона розповіла, що противників у теперішньої влади серед цивільного населення більше, ніж достатньо. Країна переживає не найкращі часи – влада повністю належить президентській партії, політичних опонентів майже немає, а сам президент має бажання правити ледь не вічно. А щоб ще більше тримати людей у покорі, пропонують змінити конституцію і повернути смертну кару.

Є проблеми з працевлаштуванням, комунальними платежами і переселенцями, які через кордони Туреччини намагаються пробитись до Європи.

Тепер – щодо думки про “вмілі руки”. Ми всі вже добре знаємо, що є на цьому світі помічник для усіх знедолених і потребуючих. Він зажди допоможе й захистить – навіть якщо його і не просять (як кажуть у американських бойовиках усі супергерої: “я просто роблю свою роботу”).

Беручи до уваги імпульсивність і певну гарячковість турків, можна повірити у те, що вони самі схильні до таких рішучих дій. Але моя знайома натякає, що все почалось би із звичайних демонстрацій, а не зі збройного перевороту. Пригадуючи ж недавній конфлікт Туреччини із РФ, а також збитий російський винищувач, то шальки терезів, на мою думку, схиляються в один бік. А ось у який саме – вирішувати вам.

Микола Z