Чи може свекруха стати другою мамою?

Народне прислів’я каже – коли сперечаються двоє, винен той, хто мудріший. У стосунках свекрухи і невістки старша, досвідченіша, мудріша, а то й хитріша – свекруха. За логікою, від неї більше залежить, наскільки спілкування з невісткою буде мирним. Чи це так? Анастасія Обшарська з Чорткова свою свекруху навіть поза очі не може називати свекрухою. Їй просто некомфортно. На творчих зустрічах, концертах, зібраннях їх часто можна побачити разом. Вони стежать за подіями міста і обговорюють новини.  Хто їх не знає, може подумати, що це подруги, сестри або ж мама і дочка. Стороннє око не вгадає, що саме їх об’єднує. Вони ж – свекруха і невістка. Анастасія і Раїса Обшарські. Анастасія у шлюбі 13 років. Вона – художник, у чоловіка – власна справа.  Охоче ділиться досвідом спілкування зі свекрухою.  

Не люблю цього слова – свекруха. В уяві одразу якась згорблена, прижмурена особа, ніби героїня  з «Кайдашевої сім’ї».  Тому – тільки мама. Обидві мої мами – чуйні і дуже добрі.

Добра свекруха після синового весілля отримує ще й дочку, а погана – втрачає сина. Те ж стосується і невістки.  Виходиш заміж не лише за чоловіка, а  за всю його родину, яка стає рідною і тобі.

Свекруху варто називати мамою. В англійській мові, наприклад, так і звучить – mother-in-law, мама в законі.

Перед заміжжям не було ніякого остраху першого знайомства і жодній з нас не довелося грати якусь непритаманну роль. Ми з чоловіком – однокласники. Тому його мама знає мене ще змалку. Можливо, це і стало запорукою  щирих взаємин.

Ми живемо окремо, але в одному місті. Бачимося  по кілька разів на тиждень. Щодня спілкуємося по телефону. Мені Раїса Володимирівна телефонує у двадцять разів частіше,  ніж своєму синові. Для мене це показник дружби і довіри.

У питаннях спільного побуту я не професіонал. Але з досвіду знайомих розумію, що кожному потрібен особистий простір і час, щоб побути наодинці.

Чоловіковій мамі можу довіритися. Вона  підтримає більше, ніж навіть найкращі друзі. Тому що йдеться про її сина, внуків, У неї є відчуття продовженням роду. Бабусі і справді люблять своїх внуків більше, ніж дітей. Бо через них видно зв’язок поколінь.

Суперечки у нас виникають  хіба дрібні, побутові. Вони неминучі у будь-яких стосунках. Але ми обоє достатньо розумні,  щоб поступитися і не зациклюватися на своїй правоті.

Нас об’єднує любов до творчості і мистецтва. Завжди разом відвідуємо цікаві виставки, зустрічі, конференції. У Чорткові нас називають творчою династією. Я завжди готую ілюстрації до маминих книжок. Раїса Обшарська – талановита поетеса.

Чую від знайомих скарги на своїх свекрух.  Важко бути арбітром у таких справах. Бо завжди є дві правди. Що можу порадити  невісткам  і свекрухам? Бути поступливішими. Поганий мир кращий, ніж хороша війна. Нести світло, а не розбрат. Навколо і так стільки зла, болю, бід. Не треба ще додатково власними руками створювати конфлікти на рівному місці. Невже пересолений борщ чи необачно кинуте слово варті того, щоб порушувати спокій у сім’ї, де апріорі кожен повинен почуватися у затишку і безпеці?

Щоб уникнути напружених стосунків зі свекрухою, варто бути самим собою. Адже саме такою тебе полюбили і прийняли в родину. Не потрібно грати якусь неприродну роль і слід піклуватися про почуття близьких.

У мене є син і донька. Часто думаю про те, якою я хочу бути свекрухою. Напевне, такою, як моя. Теж хочу бути подругою, а не наглядачем. Теж хочу бути  молодою і цікавою. Коли настане той день і в житті з’явиться моя невістка, хочу, щоб до нашої родини прийшла ще одна донька.

Ярина БОЙКО