П’ять порад від тернополянина, як не втомитися на важких роботах за кордоном

Тернопільському дякові Богданові Коропецькому на заробітках стали у пригоді навики бойових мистецтв. Тоді він вже мав вісім років досвіду боксу, шотокан-карате і тайцзицюань. Ось кілька його порад.

1. Призвичаївся акцентувати увагу на центрі ваги тіла. Коли правильно тримати спину, тоді працюють м’язи ті, які треба. Має бути все природно.
2. Ріжеш пилою, наприклад, можна часом стегном потягнути, щоб рука відпочила. Так робити, щоб мінімум витратити сил.
3. Менше у відрах носити, а возити тачкою. Як нерівна земля – дошку поставити. Не треба робити нічого зайвого.
4. Обливався на заробітках холодною водою.
5. Коли пісок пересипав чи цеглу складав – співав. Спів додає сил. А мені казали: «Ти – чистий вар’ят. Подумають, що напився».

Бігав, коли штукатурили. Відра весь день носив. Муляр Зеник з нашої бригади, сильний і міцний, який важив сто двадцять кілограмів, дивувався. Казав, що впав би на моєму місці.

Починав з підсобника на початку дев’яностих.  Сусід Михайло з мого села запропонував роботу у будівельній бригаді. Їздили до Польщі. Якось там йшли до костьолу,  жінка господаря по дорозі зустрілася з коліжанками. Її запитали хто ми. А вона: «То є гречне панство». А наші люди думають, що вони батраки.

Я не знав польської, то спілкувався із сином господарів англійською. Він за це мене поважав. На будові навчився цінувати простих людей. Спочатку  думав, що тільки ті щось вартують, що мають інститути.