Як журналістка Людмила Островська презентувала світові феномен Тетяни Корпан

Київ. На фасаді багатофункціонального комплексу «Гулівер» – Gulliver, що в самому серці ділової та культурно-історичної частини столиці, де об’єднані дві вежі бізнес-центру категорії «А» та торгово-розважальний центр  на 10 поверхів, на найбільшому світлодіодному екрані Європи «ожили» вишивані картини українки з Праги Тетяни Корпан: «Непрвторна Україна», «Ранок 24.2.22р.», «Україна буде жити».

Світлові панелі використовують для трансляції футбольних матчів, концертів, комерційної та соціальної реклам. До четвертої  річниці широкомасштабного  нападу росії на Україну найбільший і найсучасніший  медіафасад  Європи   розміщуює патріотичні відеоматеріали, соціальні ініціативи або ж спеціальні проєкти, присвячені стійкості України.Саме в цей проєкт потрапили роботи Тетяни Корпан.

Вперше про картину «Неповторна Україна» уродженки Підбережжя, що на Івано-Франківщині, я дізналася, вітаючи Тетяну  з нагородою за результатами 66 сезону наймасштабнішого конкурсу світу  Grand Final Art 2025, організованого світовим лідером в організації конкурсів та фестивалів Golden Time Talent, що у Великій Британії.

А потім я бачила її на одній із виставок в Празі, відчула енергетику цього полотна розміром  228смх142см, в якому закодована велич і непереможність кожної латочки рідної землі. Тетянина картина експонувалася понад місяць у найлюднішому місці Праги- поблизу Вацлавської площі в Рок-кафе, нагадуючи  про розбиті і окуповані ворогом наші квітучі колись міста, про трьохсотлітнє бажання росії зробити нас своєю колонією, про наше протистояння ворогові.

Цю роботу тисячі українців, чехів, туристів зі всього світу переглянули у Катедральному соборі св. Климента, в місцевому Будинку національних меншин і просто неба на мітингах та акціях, куди її брала із собою Тетяна. Ця картина особлива у житті майстрині тим, що вона не може її творення сприймати, як тільки своє авторство.

«Це Божий промисел,- каже Тетяна.- Ідея народилася у сні з глибини моєї  туги за Україною. Одного ранку я прокинулася з абсолютно чітким завданням, яке відразу  змінило мій ранок, день і наступні  рік і три місяці мого життя, які я імпровізовано йшла хрестик за хрестиком назустріч саме цій неповторній Україні. Назва така не тому, що вишиття не можна повторити, а тому, що робота  над цим полотном неповторна в своєму часі.

Я завершила її в день широкомасштабного вторгнення росії на наші землі. Без сумніву, це був не мій план. В глибині  душі вірю, що саме в цій картині символ незламної і Соборної України. Я зашивала в неї красу і велич кожної області. Це – 25 картин, зміксованих в одному полотні, об’єднаних цитатою: «… щоб мрії українських дітей залишалися на теренах українських земель».

Я впевнена, що мрії – це лист, який з любов»ю відправляєш, і  з вірою чекаєш відповіді.Хочеться, щоб ми одержували відповідь на своїй землі, не мали потреби у виїзді за кордон в ролі заробітчан, біженців, емігрантів, а тільки в ролі туристів з безбар”єрними можливостями. Свято вірю, що так і буде, коли Україна  одягне  шати Перемоги і розквітне у всіх барвах життя».

Ця промовиста картина стала брендом майстрині. Вона створила сувенірні магніти з вишитою картою,  її можна скласти з пазлів і милуватися на столі, вона стала вітальною поштівкою,  прикрасою одягу. У перспективі вона може бути зображена на конверті чи марці України. Я прошу Тетяну розповісти про інші дві картини, які прикрашатимуть дисплеї  «Гулівера». «А потім я вишила картину «Ранок 24.02. 2022 року», коли мирний сон перетворився на тривогу.

Вночі за  долі секунд змінилося життя на «до» і «після». Хрестики на картині  розповідають про те, що кожен убитий в Україні – це обірвана серцева судина, тому нам кожному  треба  нести поживу до серця України. Мої картини – це не просто мистецтво, це хроніки нашої історії, зашифровані в хрестиках, якими я хочу  передати правду про Україну майбутнім поколінням.

Картина «Україна буде жити» – це не лише ствердний напис і послання, яке неодмінно здійсниться. Вишита вона українським шрифтом тисячолітньої давності – Рутенія, знищеним Петром Першим на початку 18 століття. Як  тоді, так і сьогодні, московити перекреслюють нашу абетку, конкретні літери,  мову,називаючи її діалектом. Ворог окуповує не лише території, зазіхає  на душі. А відновив Рутенію, реставруючи  кожну літеру,  каліограф Василь Чебаник.

Волонтер–дослідник за цю працю нагороджений Національною премією ім.Тараса Шевченка. Моя творчість – це подяка Богові за дар і шлях, який привів мене до створення унікальних картин, якими я можу прислужитися Україні, показуючи  її красу, глибинну традицію вишиття і принагідно розповідаючи правду про війну і захланного сусіда. Хтось  історію пише, хтось малює, а я вишиваю.

Новітній екран складається з п’яти відеодисплеїв площею близько чотирьох тисяч квадратних метрів, його  видно в радіусі до чотирьох кілометрів. Медіафасади мають глядацьку аудиторію, яка перевищує  чотириста  тисяч контактів щодня. Це дуже видовищно! Я пишаюся, що можу представити своє мистецтво Україні та її гостям, щоб ми всі  об»єднали серця однією  сакральною мрією, яка звучить, як молитва, наповнена любов’ю, вірою та іспитом перед Богом – збудувати неповторну Україну».

Людмила ОСТРОВСЬКА, Прага-Київ