У Тернополі показали виставу про тих, хто ігнорує інформацію про війну

Наскільки знайомим і звичним став звук сирени. Навіть коли лунає зі сцени. Саме із сигналу повітряної тривоги починається вистава Тернопільського академічного обласного драматичного театру “Тернопільська Неаполітана”.

“Я нічого не хочу чути про вашу війну. Я хочу чути лише позитив” – ця фраза італійської сеньйори зачіпає головну героїню вистави. Вона із малолітнім сином – українські біженці. Її чоловік загинув на фронті.

Далі сеньйора знецінює Марію. Тут уже вловлюється щось, що не має кордонів. Те, що можна почути і на батьківщині – щось суто жіноче і заздрісне: “Ти читаєш книжку і мене це дратує. Я теж виховувала сина, але в мене не було часу на книжки. Ви всі такі талановиті, всі здібні і всі – злидні”.

Марія має, на перший погляд, легку роботу – розважає сеньйору, у якої депресія через втрату молодості. Може й тому жінка постійно кидає шпильки в бік молодої українки: “Ти розумна, Маріє, а я – щаслива. Але мій чоловік нікчема”.

Серед цього словесного безумства серце Марії заспокоює лише дзвінок до мами…

Але потім все обертається несподіванкою. Сеньйору вперше за багато років запрошують на побачення і їй стало не до українки. А всі злагоджені плани героїв ламають почуття – у Марію закохується син сеньйори Роберто. І це, як виявилося потім, взаємно…

Ось тут й інтрига. Що переможе: почуття чи гроші? Чи поїде Марія додому, коли суперниця запропонує їй за це 20 тисяч доларів? Чи зможе її здолати жіноча підступність? Адже якщо людина не їде добровільно, то можна підлаштувати крадіжку, викликати поліцію і її депортують.

…Геть усі деталі вистави описувати не буду. Та Марія таки поїде додому. І не через гроші. А її подруга отримає нове прізвище. Звучання колоритне – Галина Свиридівна Корлеоне.

А ще під час вистави можна дізнатися, в чому ходить міський голова Тернополя. Недарма ж Неаполітана – тернопільська.

Наталія ЛАЗУКА