Журналісти газети «Сільський господар» у своїй редакції в Тернополі створили музей преси. Від підлоги аж до стелі обклеїли стіни приміщення пожовтілими старими газетами. Деяким виданням – 50 і 100 років. Із найстаріших антикварних видань зробили копії, адже вони розсипаються від часу.
Аж три заслужені журналісти і п’ятеро редакторів
У редакції газети працюють восьмеро журналістів. Головний редактор видання – Богдан Новосядлий.
«У нашій редакції люди дисципліновані, – розповідає Богдан Новосядлий. – Працюють в офісі. У колективі три заслужені журналісти і п’ятеро колишніх головних редакторів».
«П’ятеро колишніх редакторів. Люди, які звикли бути лідерами і знають, як видавати і редагувати добре. Як вам усім вдається знайти спільну мову?», – цікавлюся.
«Елементарно (сміється). Усі маємо досвід і між нами – гармонія в роботі».
Богдан Новосядлий показує газети, які на Тернопільщині видавали ще в 30-х роках минулого століття. Зі шпальти газети «Золотий колос» у вічі кидається стаття про кіз із заголовком «Хто нас добре ховає, той не нарікає».
«Ховає – це означає доглядає, – пояснює редактор. – Від слова виховувати. До речі, у радянські часи козу називали сталінською коровою».
Є також кілька примірників журналу для дітей «Дзвіночок» із 1934 року.
«Співпрацював з цією газетою Іван Франко, – розповідає Богдан Новосядлий. – У ній тоді друкували багато матеріалів про Тернопільщину. Редагував газету уродженець Шляхтинців, що поблизу Тернополя, Володимир Барвінський, рідний брат відомого громадсько-політичного діяча Галичини Олександра Барвінського».
Ще одна із найстаріших газет – «Українські вісті» 1919 року.
«Редакція цієї газети була в приміщенні, де донедавна розташовувася готель «Україна»», – додає Богдан Новосядлий.
«Маємо перший номер газети «Сільський господар» за перше січня 1926 року, – розповідає Богдан Новосядлий. – Довго цю газету очолював Євген Храпливий, уродженець Заліщицького району, економіст, доктор сільськогосподарських наук, кооператор, практик та ідеолог громадської агрономії в Галичині. Цей часопис на Тернопільщині любили, поважали і поширювали просвітяни. Маємо газету за 1928,1929, 1930-ті роки. Ці примірники передала нам молода журналістка Світлана Маньовська. Їх з любов’ю зберіг її прадід Микола Трач. Він був просвітянином».
Публікації про вивіз гною і боротьбу за врожай кукурудзи
Окрема сторінка – комуністичні газети, які поет і науковець Олег Герман назвав «Червоне відлуння». Найстарша газета – «Сталінським шляхом», видана у 1953 році. Виходила у селі Геленків тодішнього Козівського району. Заголовки публікацій є і банальні, не політичні. Наприклад, «Вивозили гній». Або «Послідовники ланкової».
Богдан Новосядлий показує газету «Зоря комунізму», яка вийшла 7 листопада 1957 року на Гусятинщині. Видання, які журналісти тепер опрацьовують, акуратно складені у файлах.
«А це газета «Чортківська думка», яка виходила в період німецької окупації, – додає Богдан Новосядлий. – Як бачите, дата 3 жовтня 1943 року. Он «Согласие» -це газета балтійського руху опору» кінця вісімдесятих років.
Від політичних – до еротичних газет
Виставку вмістили у 20 розділів. Є політичні газети. Багато обласних газет, які тут представлені, уже пішли в небуття. У центрі уваги – районні газети. Нижче – рекламні видання.
«Одна з них – «Нова оселя», – каже Богдан Новосядлий. – Я мав щастя упродовж п’яти років редагувати її. Це була перша повноколірна газета на Тернопільщині. Тираж – 30 тисяч примірників тільки на обласний центр».
Окремий блок – міські газети, які виходили у Тернополі, Чорткові, Бережанах і Теребовлі. Поруч – освітні видання. Також газети літературно-мистецького напрямку. Є також добірка релігійних газет різних конфесій. Газети промислових і аграрних підприємств. Далі галузеві часописи – профспілки, облспоживспілки, Укртелекому, міліції, центру зайнятості, архіву і так далі. Також видання про еротику, зокрема, газети «Пан+пані» і «Він+вона», які виходили у дев’яностих.
«Журналіст з Копичинців Роман Островський тричі привозив нам по 20 газет, – продовжує Богдан Новосядлий. – Він багато років збирав архів. Не мав уже куди діти ці газети – тримав на горищі.
А прифронтові газети нам подарував голова обласної організації Національної спілки журналістів України Василь Тракало».
Колеги позносили не лише газети і журнали, а й старі диктофони, фотоапарати, дисковий і мобільний телефони. Є друкарські машинки і факс.
«У Баворові був ентузіаст музейної справи Богдан Свіргун, колишній редактор кременецької газети, – каже Богдан Новосядлий. – Він започаткував проєкт – музей журналістики Тернопільщини. До стендів цих причетний Степан Слюзар. Коли його не стало, було болісно дивитися, що все почало занепадати. Ми приїхали до старости села Назара Брегіна. Він поставився з розумінням і люб’язно передав нам ці стенди. Це наче якийсь фрагмент музею журналістики».
«На зауваження відповів: ви можете запропонувати щось краще»
«Я завжди ретельно відстежую газети, які є на ринку, – продовжує редактор. – Спершу відчув, що занепадають районні газети. Із 17 старих районів на сьогодні залишилося дві повноцінні газети – У Чорткові і Шумську. Так я вирішив спочатку збирати районні газети. Потім усе закрутилося сніговою кулею.
Коли ми тільки зібрали в кутку офісу районні газети, до нас прийшов заслужений діяч мистецтв України, професор технічного університету Олег Герман. Він сказав: «Це мені нагадує радянські шпалери, бо все змішане». Я відповів: «Ви можете запропонувати нам щось цікавіше». Пан Олег прийшов через два дні і запропонував назву виставки «Історія в слові – слово в історії»».
«Колектив редакції горить цим, – каже Богдан Новосядлий. – Ми з любов’ю збираємо ці газети, складаємо докупи. Бо шкода, щоб такі цінні речі пропали».
Авторка: Наталія ЛАЗУКА
Пальне дорожчає, електроенергія для підприємств зростає в ціні, а громадський транспорт по всій Україні опиняється…
Слідчі Тернопільського управління СБУ зібрали доказову базу на ще одну пособницю ворога, яка добровільно співпрацює…
Страх смерті в армії ніби легалізований, але такі розмови не популярні, їх стараються уникати. Зазвичай…
За процесуального керівництва Тернопільської обласної прокуратури викрито мешканця Тернопільщини, який ввозив з-за кордону транспортні засоби…
Чи можна «виїхати з мови», чому важливо зберігати внутрішній баланс і як змінилося обличчя тернополян…
Поки багато українських міст уже переглянули тарифи на проїзд, Тернопіль кілька років намагався втримувати їх…