Він був військовослужбовцем ЗСУ частини А0998 24-ї бригади, трактористом відділення інженерної техніки інженерного взводу батальйону матеріального забезпечення. Загинув у грудні 2022 року в Донецькій області, отримавши численні осколкові поранення, – розповідає невістка Іванна.
Упродовж кількох хвилин розмови вона з десяток разів назвала свого свекра татом.
51-річний Іван Шикітка жив у селі Верхня Яблунька Львівської області. Сам виховував п’ятьох дітей. Дружина Алла давно померла. Щоб забезпечити родину, їздив за кордон на заробітки. Працював майстром-покрівельником. На момент повномасштабного вторгнення двоє дітей були неповнолітніми – дочці Іванці виповнилося 16 років, а наймолодшому синові Івану – 9.
Утім, 29 травня 2022 року Іван Шикітка записався до територіальної оборони.
«Як пішов до військкомату, збрехав нам, що буде переробляти документи щодо опікунства стосовно баби, адже вона була лежачою, – продовжує його невістка. – Казав, що буде доплата. А натомість поставив нас перед фактом, що їде на полігон до Яворова. Далі його відправили в Ізюм. Через два тижні тато нам повідомив, що їде у Бучу, бо йому соромно перебувати в частині, коли гинуть молоді хлопці».
Іван Шикітка був майже всюди, де тривали запеклі бої. Про те, що воює, не знала лише його мама Анна. За нею доглядала її сестра. А молодших дітей до себе забрала невістка Іванна.
«У липні одного дня вранці до баби прийшла сусідка і сказала, що тато у Херсоні. Увечері його мама померла. Серце не витримало», – продовжує Іванна.
Діти збирали документи, щоб звільнили батька від військової служби.
«Але тато казав: «Який приклад я подам своїм синам, якщо буду вдома?»», – говорить невістка.
Коли Івана Шикітку відправляли в Донецьку область, діти сперечалися з ним, щоб звільнявся.
«Але він не хотів, – продовжує Іванна. – Тато відмовив. Говорив, що поряд з ним також воюють діти – хлопці, яким по 20 років. Пояснював, що вже не може залишити побратимів.
Ще зранку 13 грудня ми говорили з татом. Він запевняв, що у нього все добре і вони далеко від поля бою. А 14-го грудня нам повідомили про його про загибель».
Іванна просить підписати петицію про надання її свекру Івану Шикітці звання Героя України посмертно.
«Тато був дуже добрим до мене, – додає Іванна. – Ніколи не сказав мені нічого поганого. Прийняв мене, як дочку. Ми ніколи не сперечалися і не сварилися. З ним було дуже легко і просто».
Петицію можна підписати тут.
Я так обклався мертвими, що иноді не знаю, де знаходжуся... Тепер ще й Володя Погорецький…
У міському концертному залі відбувся благодійний захід «З любов’ю від України» (With LOVE from Ukraine),…
У Тернопільській області ще одна група учасників успішно завершила навчання в центрі підготовки громадян до…
Керівник одного з відділень заповідника «Медобори» та інспектор з охорони лісу разом із чотирма спільниками…
Рекордне оновлення Тернопіль зробив великий крок у розвитку міського громадського транспорту: комунальне підприємство «Тернопільелектротранс» скоро…
МОН затвердило перелік із 9 навчальних закладів області, які стануть майданчиками для пілотування реформи старшої…