Тернополянин Василь Дунець своє 75-річчя відзначив благодійним авторським концертом у Канаді

Де б він не був, у нього  музика в серці. Як каже сам, це його розрада, це його натхнення, це його віра і любов. Знаного в Україні тернопільського барда, співака і композитора Василя Дунця особливо представляти не треба. Його творчість широко відома, його пісні звучать на багатьох концертах у виконанні різних співаків, їх залюбки слухає і виконує українська діаспора не лише Канади, країни, що стала другою батьківщиною його синів та внуків, а й світу.  Бо пісні його про  близьке серцю і зрозуміле душі. Він – лауреат: першого міжнародного фестивалю української естрадної пісні «На хвилях Світязя», першого міжконтинентального фестивалю української патріотичної пісні в США «UNITED FOR UKRAINE – 2022», міжконтинентального радіо-фестивалю української пісні «СПІВАЙ РІДНОЮ» на радіо «ETNO FM»,що відбувся цьогоріч в Каліфорнії ,США. Серед свіжих почесних  нагород і Диплом переможця конкурсу

«КУЛЬТУРНА ДИПЛОМАТІЯ», який проводять ГО «Грандів, рейтингів і номінацій»,БО «Комітет з громадських нагород України» з Інформаційним агентством  «Культурна дипломатія» спільно з Одеською регіональною організацією Національної спілки журналістів України. Василь Ярославович нагороджений орденом України «За заслуги» III ступеня, Лицарською відзнакою та «Орденом лицарської честі» Українського козацтва, переможець регіонального конкурсу «Людина року-2018», дипломант «Книги рекордів України», в категорії «Мистецтво», за створення найбільшої кількості пісень, присвячених родині. Таких творів у поета-пісняра – сорок два.

 

Так склалося, що митець зараз у дітей, у Канаді. Після перенесеної в Тернополі, в  лютому 2022 року важкої операції,сини забрали батьків до себе.

Свого часу, тридцять років тому, Країна кленового листа дала йому поштовх до усвідомлення, що пісня, це набагато більше, ніж слова під гітару, як співав тоді пан Василь.

 

– Тоді, в 1993 році на 50-ти концертах в Канаді з Тернопільським гуртом «ВЕСЕЛІ ГАЛИЧАНИ», я під гітару виконував свої актуальні на той час пісні: про 100-річчя перших українських поселенців в Канаді, про прагнення України до волі, зокрема: «Українські лелеки», «Молитву за Україну». Були у мене і пісні «Ніч перед референдумом», «На мітингу» та багато інших. Людям подобалися ці твори і вони хотіли їх мати, щоб слухати. Так я вперше почав записувати свої пісні на  касетний магнітофон і все розходилося.  Коли повернувся додому, вирішив професійно на студії записати ці пісні, щоб не пропали. У мене на той час було вже понад сто бардівських композицій. І я почав співпрацювати у студії звукозапису з Олександром Третяком, з аранжувальниками Юрієм Крохіним, Олександром Бурміцьким, Андрієм Стадницьким, Сергієм Родьком. Потім вже касети замінили диски. А після виходу мого другого диску  «Мамині мальви» я за порадою і з допомогою Юрія Крохіна організував свій перший творчий вечір, – розповідає співак.

 

Ми згадуємо круглу студію Тернопільського обласного радіо, де за його творче життя в Україні зробили безліч радіопрограм про оригінальну творчість митця, про пісні, манеру виконання їх  серцем, доброзичливим довірливим голосом. Я кажу йому, що пам’ятаю чи не останній, одинадцятий диск  «РУШНИКИ З УКРАЇНИ».

 

– Тепер вже і СД відходять в минуле, є інтернет, ютуб канал і велика кількість переглядів. Деякі пісні мають до мільйона переглядів, – говорить ювіляр. 

 

І хоч Василь Ярославович зараз далеко від Батьківщини, але тісний зв’язок тримає із земляками. За цей час він з творчими побратимами і посестрами написав і виконує на благодійних концертах понад два десятки нових пісень – сонячних, обнадійливих, подячних Богові за день насущний. А всього в його творчому доробку більше 300 творів. Василя Дунця запрошують земляки  в Канаді, США на благодійні концерти, збори від яких ідуть на підтримку ЗСУ.

У жовтні у Філадельфії (США) він брав участь в благодійному концерті композитора і співака Ігора Сипеня, а 26 листопада Українська греко-католицька церква Різдва Пресвятої Богородиці в Ніагарі (Канада), за сприяння Пароха – отця Віктора Назарчика, гостинно запросила українську громаду в зал церкви на благодійний ювілейний авторський концерт Василя Дунця.
Я вітаю його із цією подією.

 

– 28 жовтня Бог подарував мені 75-у осінь, на його прославу я написав кілька пісень, – каже  пан  Василь. – Одна з них, на вірші тернополянки Марії Баліцької «Богом вишита доля», стала лейт-мотивом  всього  концерту. Я дуже прискіпливий до тексту пісень, він  має бути досконалим. Кожним твором я хочу щось сказати, хочу торкнутися піснею сердець слухачів, а люди мають відчути це і серцем, і душею. Бо сама пісня – це душі криниця. А  Бог – то Любов, та Сила, котра дає тобі талант, котра потім спитає, чи ти той талант закопав, чи віддав його людям. І без Божого благословення не було б можливим  зробити все те, що мені вдалося і вдається. Я так скомпонував програму вже згаданого концерту в Ніагарі, щоб оспівати і ласки Божі, які він посилає на землю, і Україну, її велич, красу і непереможність, а ще – родину, яка завжди наснажує. У цьому концерті брали участь наші земляки: гурт «ОТАВА», Ігор та Андріана Артем’яки, Богдан Дремлюх, Ігор Сипень, Михайло Бутенко, солісти хору «Lingua Vaudeville» Олена Доненко та Юлія Рублевська, мої сини Тарас і Андрій, – розповідає поет-пісняр. -Тішуся, що й мої сини Тарас та Андрій теж співають.Тарас, окрім того, ще й пише пісні. У концерті вони виконували  пісні «Рідний тато» та «Молитва за батьків».

Зібрані на концерті гроші ми передали на дитячий військово-патріотичний табір “Подільсько-Волинська Січ”, що в  селі Молотків, Тернопільської області. Там проходять вишкіл діти зі всієї України, так що козацькому  роду не буде  переводу! 
Дуже тепло глядачі  вітали і наші із заслуженим діячем мистецтв України  Степаном Галябардою  пісні про Головнокомандуючого ЗСУ Генерала Залужного, про відвагу наших захисників,  переможний кінець війни і величезну віру в те, що ми здолаємо цю агресивну країну-терориста, бо нас до цього зобов’язує історія. Степан Петрович – надзвичайно талановитий поет. У його віршах музика вже закладена. Мені залишається вловити її і записати ноти. Дякую Богові, що мені щастить на співпрацю з талановитими поетами, аранжувальниками, музикантами та співаками.

 

– У вас в останні роки і в Україні було багато  благодійних концертів.

 

 – Я ще з початку війни, яка триває вже 9 років, вирішив, що мушу хоч чимось допомогати тим людям, що на передовій. В 2015 році в «БЕРЕЗІЛІ» відбувся мій великий аншлаговий благодійний концерт «МИ УКРАЇНЦІ», який, до речі, можна переглянути в ютубі, а зараз в Канаді, під час повномасштабної війни росії проти України, також брпв  участь в благодійних концертах. І не тільки я, а й ті, хто зі мною виступав, усі гроші віддавали на потреби ЗСУ.

Не особливо це афішував, бо благодійністю не треба хвалитися. Своїми концертами ми не даємо світові забути, що в Україні війна, дякуємо людям доброї волі за допомогу і кажемо, що допомога нам потрібна до самої перемоги над ворогом, бо Україна на себе взяла важку і відповідальну місію – захистити цивілізацію від темряви і всесвітнього зла. 

А всі разом ми зможемо  наблизити Перемогу України.

                                      
 Людмила Островська

Торонто, Канада