Тамара Стрипко, Іван Марчук, Людмила Островська
За час існування Монетного двору Національного банку України випущено понад три сотні ювілейних і пам’ятних монет, об’єднаних у 23 тематичні серії, серед яких однією з найбільш визначних є серія «Видатні особистості України». Цю колекцію, за попереднім планом випуску пам’ятних монет України на 2024 рік, поповнить монета «Пльонтанізм» Івана Марчука.
З цієї новини ми і почали розмову з Іваном Степановичем, йдучи у його Віденські мистецькі апартаменти.
Думала, що Генія сучасності, титулованого відзнаками кавалер ордену Свободи, “Національна легенда України”, «Скарб нації», єдиного українського художника – члена Золотої гільдії Римської академії сучасного мистецтва, народного художника України, Лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка, нашого земляка з Лановеччини Івана Марчука, виставки якого бачили на всіх континентах, уже нічим не здивуєш. Але новину про монету він сприйняв з теплою усмішкою, йому приємно, що Україна хоче увіковічнити його винахід у мистецтві, якому уже 50 років. Помічниця художника атр-критик Тамара Стрипко розповіла, що вони активно узгоджують з Національним банком деталі дизайну монети, але секретів не відкривала. А коли ми зайшли до його помешкання, з великою виставковою залою і майстернею, пан Марчук мені порадив ковтнути пігулку валідолу, щоб погамувати емоції, які, він передбачив, у мене будуть у цій залі. Він знає, як бурхливо я реагую на його новації! Добре, що я не маю ніяких медичних засобів, бо той вибух гордості, щастя від побаченого, адреналіну, який шугонув по всьому тілу, я могла б не відчули. Ми не бачилися з ним кілька місяців, а на стіні визріла колекція полотен у чотири ряди!
– Я прагну життєствердних полотен, які є джерелом сили, бадьорості, підживлюватимуть і освіжатимуть глядачів. Україну і світ чекають складні часи, їх треба пережити, – каже майстер.
– Як же ви стояли за мольбертом? – запитую, бо колись жалівся, що ноги стомлюються.
– Руки так просилися малювати, що я інколи навіть сидів за мольбертом, – каже геній з блиском в очах. Він завжди нарікав, що в нього тільки дві руки. – От якби , як у Шиви, їх було чотири чи навіть вісім!- пускає змовницьки бісики очима, як уміє лише він.
Скільки пережив, скільки перетерпів наруги за свій талант у совкові часи, але залишилися нікому непідвладними його гідність, протистояння незгодам світу, задерикуватість, непокірність, глибина, наснага, внутрішнє світло. Колючий і незручний, мінливий і несамовитий Іван Марчук , який завжди вірив у божественне походження і призначення мистецтва і митця. Він незмінний. Навіть підступному часу не вдається відірвати від улюбленої галери, цього раба, як він любить себе називати.
Цей оригінальний стиль ставить нашого всесвітньовідомого земляка в один ряд з винахідником імпресіонізму Клодом Моне, модернізму Пабло Пікассо, сюрреалізму Сальвадора Далі. Пльонтанізм став визнаним як геніальний і оригінальний напрямок у сучасному мистецтві. Це слово в академічних мистецьких виданнях подається без перекладу. А картини, зроблені в цій техніці, мають медитативний характер. Переплетіння тисяч кілометрів тоненьких ліній , набувають ефекту сяйва, магічності, живої вібрації та об’єму чотиривимірності, яка заглиблює в тишу, спокій і час.
– В чому таємниця такого впливу вашого стилю?
– Таємниця в тому, що я знайшов ключ до душ і сердець народів світу, не лише українців. А може, він сам знайшовся? – роздумує Іван Степанович. – Колись я побачив в гаю голі дерева, а на тлі неба – фантастичне мереживо, переплетіння гілочок різної товщини, підсвічених сонцем. Щось подібне я бачив у руках свого батька, який був відомим на всю округу ткачем у Москалівці. З тих ниток і волокон узори робив, що для мене в дитинстві було дивом. Мама, коли ми були дітьми, часто казала сестрі: «В тебе таке волосся запльонтане!». У нас казали «пльонтати» – плести, переплітати. Дуже мені те слово подобалося. Я, коли визрів бути інакшим і єдиним, почав «пльонтати» малесенькими штришками думки й емоції голосу своєї душі. До мене такого ще ніхто не робив. Може й сила в тому, що з дитинства виносив,- розводить руками майстер.
Тамара Стрипко додає, що термін «пльонтанізм», збагативши інтернаціональний мистецький словник, поширився на означення всієї, притаманної тільки Марчукові, системи художнього мислення і світобачення – унікального, винайденого ним, творчого методу.
– Якщо б я продавав картини, був би багачем,- усміхається художник. – А мені хочеться з ними говорити і леліяти їх, показувати якомога більшій кількості людей, щоб знали яка красива Україна, пізнавали філософію нашого буття. Іван Степанович хвалиться черговим подарунком шанувальникам його мистецтва від давніх його партнерів і друзів – ПрАТ “Вентиляційні системи”. Вони упорядкували і презентували найповніший електронний каталог його творів: http://marchuk.in.ua. Він уже сьогодні налічує до 2 тисяч сторінок.
Пані Тамара каже, що робота триває.
– Мета електронного каталогу – зібрати всі картини Майстра, які є у світі в приватних колекціях, зафіксувати роботи, які є в архівах , музеях, бібліотеках, картинних галереях, у приватних руках в Україні. Сподіваємося вийти на поліграфічне видання, яке передбачають фахівці, буде чотиритомником,- додає Тамара Стрипко. Переглянувши електронну версію каталогу, я зрозуміла, що цифра 5 тисяч картин, яка заполонила інтернет, характеризуючи доробок художника, дуже заменшена.
Серед свіжих новин, про які ми ведемо мову в майстерні – виставка Івана Марчука «Свою Україну любіть», яка відкрилася під патронатом Президента України й Міністерства культури та інформаційної політики України у Національному музеї «Київська картинна галерея». До неї ПрАТ Вентиляційні системи видав каталог Шевченкіани накладом 700 примірників.Там експонується повне зібрання творів Марчука з цього циклу, за який у 1997 році він удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка. Марчукові полотна не просто ілюструють Шевченка, а відображають світобачення самого художника. «Кобзар» з цими картинами вийшов у видавництві «Дніпро» 1994 року. Іван Степанович завжди з гордістю казав, що не кожен художник має свого «Кобзаря», а він має. Сьогодні цей цикл картин фахівці вважають діалогом через століття двох національних геніїв, що набуває особливої актуальності у наш драматичний час. Маестро планує побувати в Києві на виставці. А поки що вони з помічницею зайняті підготовкою полотен на величезну, понад 200 полотен, виставку у Відні, яку планують на лютий. А ще їх чекають з відеоінсталяцією та картинами у В’єтнамі, Катарі, Болгарії.
Іван Степанович усміхається і каже, що життя – це осягнення горизонту, за яким відкривається новий… А я йому бажаю, щоб з ним було завжди це відчуття непідкорених вершин і погляду за горизонт, що змушує шукати і знаходити не те, що хтось загубив, а те, що ще ніхто не знаходив. А він вміє це робити.
Людмила ОСТРОВСЬКА
Відень, Австрія
Пальне дорожчає, електроенергія для підприємств зростає в ціні, а громадський транспорт по всій Україні опиняється…
Слідчі Тернопільського управління СБУ зібрали доказову базу на ще одну пособницю ворога, яка добровільно співпрацює…
Страх смерті в армії ніби легалізований, але такі розмови не популярні, їх стараються уникати. Зазвичай…
За процесуального керівництва Тернопільської обласної прокуратури викрито мешканця Тернопільщини, який ввозив з-за кордону транспортні засоби…
Чи можна «виїхати з мови», чому важливо зберігати внутрішній баланс і як змінилося обличчя тернополян…
Поки багато українських міст уже переглянули тарифи на проїзд, Тернопіль кілька років намагався втримувати їх…