Маріанна Лович витинає з паперу фіранки, крила ангелів і птахів

Велетенські птахи, зорі, метелики і всяка всячина з паперу. Усе це львів’янка Маріанна Лович почала творити, щоб доповнити фотосесії. Вона – фотограф, імпровізаторка декорацій.

– Якось використали витинанки для львівського гурту автентичного співу “Жива”, – каже Маріанна. – Але витинанки для зйомок роблю не надто часто. Це тоді коштувало б дуже дорого.

Є витинанки, які робила для друзів у подарунок, є ті, котрі замовляли на різні події чи як декорацію для вітрин. Деякі робила для себе, а потім коли хотілося чогось нового в інтер’єрі – старі використовувала, як трафарет для орнаменту.

На ідею використовувати папір під час зйомок Маріанну надихнула одна із витинанок, яку побачила на виставці у Львівській національній галереї мистецтв кілька років тому.

– Це були роботи Дарії Альошкіної – української мисткині, скульпторки та витинанкарки, – розповідає львів’янка. – Роботи були масштабні, несли в собі ідею жінки, берегині. Надихнувшись побаченим, я почала спостерігати за творчістю Дарії, особливу увагу приділяла її витинанкам.

Згодом, на одному з фестивалів, я потрапила на мастер-клас цієї мисткині, де вперше спробувала зробити витинанку власноруч. Мені сподобалось, але наступну свою самостійну витинанку я реалізувала аж через рік після майстер-класу у 2019-му. Причина була досить прозаїчна: у вікно надто яскраво світило сонце, отже потрібно було придумати щось цікаве, конструктивне і негайно. Для цього знадобився лише шматок крафт-паперу та скальпель. Різала без схеми, інтуїтивно. В результаті вийшов орнамент з бойківськими мотивами. Я родом з Прикарпаття, то ця імпровізація була дуже до душі.

За наступну витинанку я взялася вже через кілька днів, зробивши собі обідню перерву в роботі за комп’ютером. Керувалася лише інтуїцією у вирізанні елементів і вже за півтори години витинанка вона була готова. Особливість її я побачила аж через кілька місяців, хоч та витинанка висіла весь час у мене над ліжком: якщо придивитися, то вийшов анатомічний силует людини. Зараз ця витинанка висить в кабінеті моєї подруги – дитячого фтизіатра.

Витинанки Маріанни Лович “живуть” в різних містах України: є більші, менші. Маріанна нарахувала три десятки своїх робіт.

– Найбільша витинанка – це “Крила Мрії”, – розповідає. – Творила їх для психологічного фестивалю, як декорацію для фотозони. По довжині – майже три метри. Друга за розміром (1,5 м в ширину і 1,2 м у висоту) – “Сова” – символічно вирізана за одну ніч 1-го вересня, також помандрувала в Одесу на фестиваль, як декорація.

Найбільше люблю різати з крафт-паперу, з нього й виготовлені більшість витинанок. Для менших використовувала цупкий білий папір чи текстурний, залежно який був запит у замовників.

Класично витинанки вирізаються, складаючи папір від двох до восьми разів. Великі – не виняток. Якщо має бути певна форма – роблю загальний ескіз, щоб вийшли гарні пропорції, а дрібні деталі вирізаю інтуїтивно.

Найбільші витинанку Маріанна вирізає за ніч. Це десять-дванадцять годин роботи з невеликими перервами.

– Усі витинанки вирізаю скальпелем для паперу, – додає. – Використовую різні леза, залежно від витонченості візерунка.

Коли різала свою другу витинанку, ту, котра вийшла як силует людини, на мене зійшло таке невимовне натхнення, ніби я в лотерею виграла. Тому це добрий антистрес для мене. В процесі думаю про різне. Може крутитись на думці щось буденне, можу слухати музику, можу майже ні про що не думати, зосередившись на процесі. Така собі “йога зі скальпелем”. Я про себе жартую, що напевно в минулому житті я була пластичним хірургом.

Витинанкарство для мене є більше джерелом натхнення, аніж комерційним процесом. Не можу дочекатися, щоб розгорнути витинанку і побачити її цілісною. Як вчила на мастер-класі Дарія, витинанки мають свою магію і щоб зберегти її повністю – готову роботу розгортають аж після закінчення. Намагаюсь дотримуватись цього правила. Хоча справді цікавість в процесі підбиває розгорнути швидше, ніж варто.

Маріанна каже, що якщо витинанки не піддаються впливу вологи і висять на стіні, особливого догляду не потребують. Достатньо легенько зняти з них пилюку.

– У мене понад два роки висіла така фіранка з паперу, – розповідає. – Потім використала її в декорі. Витинанки мають свою давню побутову історію. Такі ажурні фіранки люди вважали оберегом від злих поглядів. Дуже приємно, що ця техніка набуває нових форм і отримує своє друге життя.

Читайте також: Завдяки Тернополю Маріанна Лович здолала страх перед темрявою і розпочала нове життя